Тисячолітні. Відьма має померти - Анастасія Анпілогова

— Я виглядаю жахливо, але все це просто забиття і синці. Добре, що в мене нічого не зламано і всі органи цілі. Це головне. А зуби у нас взагалі відростають, на відміну від людей.

— А що тобі потрібна ця функція? — спитав Врант, який стояв у дверях і підпирав плечем одвірок ванної кімнати.

Хельга посміхнулася, але не відповіла, і подивилася на хлопця, який теж усміхався. Він зітхнув із деяким полегшенням.

— Коли я тебе побачив, то злякався, що запізнився, і ти померла. Ти виглядала такою побитою. Я навіть подумати не міг, що з тобою таке може статися за моєї відсутності.

— Я просто хотіла спробувати знайти та забрати кулон, і потрапила в таку страшну халепу. Не знаю… Може воно того й не вартувало. Може треба просто прийняти той факт, що я просто помру разом з цим світом, який зникає. Прожити решту, не знаю скільки, може, кілька років з тобою спокійно в цьому будинку. Але як таке можна прийняти, знаючи, що я як маг, можу жити тисячі років? Тисячі! Ми практично вічні та практично безсмертні істоти. Як таке можна прийняти, знаючи, що я можу з тобою провести не кілька років, а тисячоліття?

— Ми придумаємо, як тобі вибратися звідси. Ми вигадаємо. Ми спробуємо і в нас все вийде. Тому що я теж не проти провести з тобою не кілька років, а тисячоліття.

Хельга підвела очі від запашної пінки та знову подивилася на Вранта. Подивилась у його зелені очі, примружені від м'якої посмішки. Його усмішка більше відбивалася в його очах, ніж на губах.

Дівчина вилізла з ванної та закуталася у великий білий м'який рушник, стоячи на пухнастому килимку. Врант підійшов до Хельги та обійняв її.

— Я тебе люблю. І ми з усім розберемося.

Хельга тикнулася у плече хлопця і мугикнула у відповідь.

— Я їсти хочу. Приготуєш мені щось, у тебе добре виходить. А я розповім поки що, як я потрапила у всі ці ситуації, в які потрапила.

Дівчина вдягнулась у халат і нічну сорочку, закрутила волосся в рушник на голові та пішла за хлопцем на кухню. Знеболювальне та крапельниця подіяли. Ванна також. Вона почувала себе набагато краще. Особливо від того, що поряд з нею був Врант, якого вона любила, і який кохав її.

На кухні, поки хлопець готував яйця Бенедикт і поки вони все приготовлене їли, Хельга докладніше і спокійніше розповіла йому про все, що з нею сталося. Вислухавши розповідь дівчини Врант із захопленням, сказав:

— Ти в мене не просто напрочуд гарна і розумна, але ще й неймовірно войовнича. Хельга, ти точно чародійка, у тебе випадково немає крові валькірій чи фурій?

Дівчина посміхнулася.

— Ні. Але хіба маги покірні овечки? Хіба маги не войовничі? Ти теж не склавши руки весь цей час сидів.

— Так. Я обговорював умови, на яких ми з Тауроном ділитимемо світ людей. Він збирає щось на кшталт армії помічників, які допомагатимуть нам роз'яснити людям суть нашого правління над їхнім світом. Здебільшого ця армія складається із темних магів нижнього світу. Щоб нікого не вбивати та не харчуватися енергією смерті, я буду їхнім провідником між енергією каменю життя та ними. Тоді вони зможуть спокійно енергетично підживлюватись і допомагати нам з Тауроном керувати. — Врант говорив це з очима, які радісно сяяли, але Хельзі все це не подобалося.

— Коханий, я не хочу збивати тебе з твоїх цілей і буду рада, якщо в тебе це вийде, але я не вірю, що все так прозоро і добре, як ти кажеш. Люди не знають про існування світу магів і всіх інших світів. Їхній світ ніколи не мав планетарного правителя. Люди не ті, ким можна просто так почати керувати. Я не вірю в те, що вони чекають на одного правителя. Тим паче мага. Тим паче темного мага. І тим більше армію темних магів із нижнього світу. Там завжди був один розлючений вигнаний з усіх світів зброд. Як ти можеш вірити в те, що вони просто хочуть керувати світом людей? Вони хочуть захопити людей і поневолити їх. Це не правильно.

— А ми з тобою хто? Хіба ми з тобою не вигнанці?

— Але ж ми білі маги. Ми не харчуємося енергією страху, смерті та страждань. Ми харчуємося енергією життя, стихій, природи. Нам не треба нікого мучити, щоб бути сильними. Нам для цього треба лише любити та плекати. Це дає нам сили.

Хлопець слухав Хельгу і хмурив брови. Хельзі здалося, що це не від того, що він з нею не згоден, а від того, що вона сколихнула в ньому думки, які й так крутились у нього в голові, але які він весь час відсував на другий план.

— Добре. Припустимо, що ти маєш рацію. Я відмовляюся від усього плану і що мені далі робити? Як мені захопити владу у світі магів? Як взагалі тоді повернутися у світ магів? Куди мені привести тебе жити після того, як з тебе впаде закляття? Куди? Сховатися у світі людей, де знову доведеться вдавати, що ми люди, а не маги? Жити в нижньому світі? Мені теж не подобається Таурон. Мені теж цей план здається достатньо слизьким. Але це дає мені надію, що я почну йти шляхом до повернення додому мене і тебе. Тим більше без мене темні маги не можуть користуватися каменем життя, якщо я побачу підтвердження, що це точно погана ідея, я не дам їм енергію каменю.

— Добре. Я тебе почула. Але будь обережним.

Надворі стрімко темніло. Врант і Хельга пішли спати. Дівчина подумала, що вона вперше за довгий час засинає спокійним сном. У м'якому теплому ліжку з об'ємною повітряною ковдрою, в обіймах коханого хлопця. З відсутністю виснажливого фізичного болю. Вона зрозуміла, що давно не почувалася в такій безпеці й так спокійно. Але ще Хельга розуміла та відчувала, що все це не на довго.