Від долі не втечеш - Аріна Спел

-Не верзи дурниць.- обурилася я. Ще чого. Ревнувати. Кого? Його? Нізащо.- Просто я вчилася не на бойовому курсі, а на артефактора. Тому не змогла б ловити всіх твоїх лярв і давати їм прочуханки. 
-Битися не вмієш. Це добре. Хоч у цьому пощастило.

-Дуже не зловтішайся. Бо за себе постояти зможу. Та й є кому.

-Що значить є кому?- він вмить порівнявся зі мною, перехопив за лікоть і зупинив.Від цього простого жесту, тілом прокотилося зрадницьке тепло. 

Очі. Ці очі так часто снилися мені. Карі. Бездонні. Губи стиснуті в тонку смужку.

-Те й значить, містер детектив. Зробіть логічний ланцюжок самі. 
Добре що ми вже підійшли до будинку. Я вихопила руку й помчала в середину. Прожогом вискочила на другий поверх, гримнула за собою дверми і зачинилася в кімнаті. 
Руки зрадницьки тремтіли. Паніка накочувала хвилями. Що ж тепер буде.

——————————————-

От і сталося те, від чого я зарікалася. А саме, продовження циклу. Одразу попереджаю, відповідальності за нього не несу)))) вся вона на дівчатах, що хотіли цього. Сподіваюсь, вам сподобається і ми приємно проведемо час разом. Чекаю на коментарі, бо ваша думка дуже важлива для мене.