Перше Правило Чарівника - Террі Гудкайнд

Тим часом магічний пісок змінював забарвлення. Ставши з білого золотистим, він продовжував темніти, поки не став кольору паленого цукру. Сяйво, що оточувало Дарка Рала, прийняло бурштиновий відтінок. Рал відкрив очі. Усмішка його зів'яла.

Пісок покрився чорними брижами. Земля затремтіла.

Шукач з переможним виглядом попрямував до Меча Істини. Він ступив кілька кроків і підібрав чарівну зброю. Прихований в клинку гнів магії потужним потоком ринувся йому в жили, спалахнув в очах. Зедд піднявся. Хмара, що огорнула Рала, стало бридко коричневою. Блакитні очі Магістра здивовано розкрилися.

З надр землі почувся глухий рев. Чорна гладь магічного піску розкололася, з неї вирвалися довгі язики фіолетового полум'я, які тут же потяглися до гравця, який програв. Рал скрикнув і відчайдушно забився, намагаючись вирватися з пут.

Річард застиг на місці, не в силах відірвати очей від цього видовища. Груди його важко здіймалися.

Невидимі стіни, так довго оточували Зедда, зникли відразу. Рука Чейза впала на руків'я бойового меча. Вихопивши зброю, страж кордону кинувся до Келен. Назустріч виступили охоронці.

Майкл зблід. Нічого не розуміючи, він дивився на Чейза. Той у миттю заколов одного з охоронців. Келен ліктем з усієї сили вдарила Майкла під дих і вирвала у нього кинджал. Залишившись без зброї, Майкл божевільним поглядом обвів Сад Життя, вишукуючи шляхи до відступу. Недовго думаючи він помчав вниз по доріжці і зник за деревами.

Чейз налетів на другого стражника. Обидва покотилися по землі, хриплячи від напруги і люті. Кожен прагнув підім'яти під себе противника. Пролунав передсмертний крик. Чейз, як ні в чому не бувало, піднявся на ноги і струсив з себе бруд. Кинувши погляд на Даркена Рала, страж кордону пустився навздогін за Майклом. Зедд вловив краєм ока майнуле серед листя біле плаття Келен і примітив, в який бік втекла сповідниця.

Старий Чарівник, як зачарований, стояв поруч з Річардом. Його погляд був прикутий до Даркена Рала, що рвався з лещат магії Одена. Холодне фіолетове полум'я міцно тримало переможеного над чорною безоднею.

— Річард! — Несамовито закричав Рал. — Річард, синку, що ти наробив?

Шукач ступив до піщаного кола.

— Нічого, Магістр Рал, — відповів він з самим невинним виглядом, — всього лише сказав тобі те, що ти сам хотів почути.

— Але це була правда? Ти не збрехав в ні єдиному слові?

Річард кивнув.

— Ні. Все, що я сказав, записано в Книзі Зниклих Тіней. Все, до єдиного слова. Просто я випустив велику частину останнього абзацу. «Будь обережний. Дія шкатулок мінлива. Вона залежить від наміру. Якщо бажаєш стати володарем світу, щоб допомагати іншим, перестав шкатулку вправо. Якщо хочеш підкорити всіх своїй волі, перестав шкатулку вліво. Прав на свій вибір». Твої відомості були вірними, шкатулка з двома тінями принесла тобі смерть.

— Але ти повинен був сказати мені все! Тебе ж торкнулася сповідниця!

Річард посміхнувся.

— Справді? Перше Правило Чарівника! Перше і найголовніше. Тобі варто було б трохи краще захиститися від нього. Така ціна самовпевненості. Я визнав свою вразливість, ти — ні. Мені не сподобався запропонований тобою вибір. А оскільки, слідуючи твоїм правилам, я перемогти не міг, довелося подумати і винайти парочку нових. У Книзі сказано, що переконатися в справжності переданого знання ти можеш лише за допомогою сповідниці. Тобі тільки здавалося, що ти виконав цю умову. Перше Правило Чарівника! Ти повірив тому, що хотів повірити. Я побив тебе.

— Цього не може бути! Та це просто неможливо! Яким чином тобі вдалося знайти засіб?

— Ти сам учив: все на світі, в тому числі і магія, має зворотню сторону. «У світі немає нічого, — сказав ти, — що не мало б зворотньої сторони… Постарайся знайти повноту сприйняття». — Річард повільно похитав головою. — Не слід було тобі вчити мене чогось, якщо ти не хотів, щоб я це знав. Ну а коли ти передав мені знання, я вільний використати його, як побажаю. Спасибі, Батьку Рал, що навчив мене найголовнішого — як стати коханим Келен.

Лице Даркена Рала спотворилося від болю. Він сміявся і плакав.

Річард озирнувся.

— Де Келен?

— Я бачив, як вона попрямувала он у ту сторону, — відповів Зедд, вказуючи довгим кістлявим пальцем.

Річард вклав меч у піхви і кинув погляд на Даркена Рала, який продовжував відчайдушну боротьбу з фіолетовим полум'ям.

— Прощай, Отець Рал. Мені немає потреби дивитися на твою агонію. Упевнений, ти помреш і так.

— Річард! — Заволав Рал вслід Шукачеві. — Річард!

Старий Чарівник один залишився з Ралом Даркеном. Він дивився, як прозорі пальці диму обвивають білий одяг, міцно пов'язуючи невдалого володаря світу. Зедд ступив вперед. Блакитні очі переметнулися на старого.

— Ти переміг мене, Зеддікус Зул Зорандер. Але перемога твоя не остаточна.

— Самовпевнений до останнього подиху?

Рал посміхнувся.

— Скажи мені, хто він?

— Шукач, — відповів Зедд, здивовано знизав плечима.

Даркен Рал, пересилюючи біль, хрипко засміявся.

— Адже він твій син? Ну що ж, принаймні мене переміг народжений з даром. Я знаю, ти його батько.

Зедд негативно похитав головою, його рот скривився в сумній посмішці.

— Він мій онук.

— Ти брешеш! Для чого ж тобі треба було накидати на нього мережу, яка приховувала ім'я батька?

— Я огорнув Річарда мережею лише тому, що хотів приховати від нього ім'я блакитноокого покидька, який згвалтував його матір і подарував йому життя.

Брови Даркена Рала зметнулися вгору.

— Твою дочку вбив Квод! Батько казав мені!

— Всього лише маленький трюк. Я повинен був захистити її від небезпеки. — Зедд спохмурнів. — Ти навіть не знав, хто вона така, але все одно поглумився над нею. І, сам того не бажаючи, подарував їй щастя. Ти залишив їй Річарда.

— Я його батько? — В жаху прошепотів Рал.