Примхлива мрія - Agrafena

– То куди ж ми вирушаємо так рано? – Поцікавилася, сідаючи на заднє сидіння темно-вишневого Опеля.

Микола загадково усміхнувся:

– Сюрприз. Трохи пізніше дізнаєшся все. 

Лише коли машина рушила з місця, хлопець трішки відкрив завісу таємничості: 

– Спочатку завітаємо до кафе. Судячи з твого сонного голосу, який я почув у слухавці, я підняв тебе з ліжка. Тож, випити кави буде не зайвим. Як ти на це дивишся? 

Я ствердно кивнула:

– Дуже навіть не завадить. 

Коли ми проминули кілька кафешок, я здивувалася. 

– Ми їдемо до якогось особливого місця? 

– Саме так, – відповів Микола, зустрівшись зі мною поглядом у дзеркалі, – побачиш сама. 

Нарешті подорож завершилася, і я з подивом оглянула місце, куди мене привезли. Кафе, як кафе. Нічого примітного. Невелика одноповерхова будівля, яких у місті безліч. Чому він обрав саме його – незрозуміло. Не зважаючи на відсутність мого захоплення, супутник підхопив мене під руку і повів до дверей, над якими висіла вивіска з гордим написом «Зодіак».

Ну що ж, Зодіак, то Зодіак, чому б і ні? Я знизала плечима і дозволила чоловікові провести мене кохану до приміщення.

З цікавістю обернулася і лише тепер оцінила атмосферу, куди ми завітали. Невелика затишна зала повністю виправдовувала свою назву: маленькі столики зі скляними стільницями сяяли чистотою, а стіни були прикрашені картинами із зображеннями незнайомих загадкових світів. Жалюзі на вікнах були опущені, створюючи інтимну та романтичну атмосферу.

Знявши верхній одяг, ми попрямували в глибину зали, куди нас вела молоденька симпатична офіціантка.

Над кожним столиком повільно крутилася зірка-світильник. Обличчя численних відвідувачів, незважаючи на ранній час, набували відтінків кольору зірочки, що оберталася над ними: жовтий, рожевий, блакитний, світло-зелений... Нам дісталася червона зірочка, тому все навколо нас було забарвлене ніжно-рожевим кольором.

Микола допоміг мені сісти і, усміхаючись, сів на свій стілець. Моя фізіономія явно відображала насолоду від побаченого, і хлопцю це подобалося.

Кава та десерти безсумнівно дивовижні. Ми так чудово провели час, що спочатку навіть не помітила, як відвідувачі почали майже одночасно збиратися на вихід. 

– Нам також пора, – підійшов до мене Коля і простягнув руку. 

Я з легким сумом зітхнула і скористалася його люб'язною пропозицією. Повернула зацікавлене обличчя до супутника:

– Куди далі? 

– Куди всі – туди й ми, – продовжував він інтригувати. 

Лише на вулиці, коли ми повернули за ріг кафе, я нарешті зрозуміла, куди ми прямуємо. Ми йдемо до планетарію! На яскравій зірковій афіші сяяв великий текст: «Сьогодні та завтра ми з радістю представляємо вам нову програму для закоханих. Якщо ти романтик у душі, запроси свою другу половинку до нас. Гарантуємо – їй сподобається. Не має значення, скільки вам років, якщо кохання живе у ваших серцях, наша лекція для вас. Сьогодні і завтра – «Величезне небо одне на двох» 

Мені це справді дуже сподобалося. Просто шалено.

Відвідувачів тепло зустрічали вже у холі перед демонстраційною залою. Дівчина і хлопець, вміло маневруючи між парами різного віку, роздавали маленькі подарункові сумочки. Коли черга нарешті дійшла до нас, я з цікавістю заглянула в пакетик. Як тільки зрозуміла, який сюрприз нам підготували, ледь не засміялася. Всередині був маленький блокнот, на обкладинці якого яскраво було написано "Шпаргалка для нареченого чи чоловіка".

Я відкрила першу сторінку: «День, коли ми познайомились», на другій – «Перший поцілунок», на третій – «Перше заняття любов'ю» і так далі. Я не втрималася і усміхнулася, простягнувши книжечку своєму партнеру:

– Візьми, це явно для тебе.

Потім я витягла ще одну річ з сумочки. Це виявився звичайний DVD-диск з мультфільмом. Я здивовано покрутила його в руках і знизала плечима. Назва на коробці нічого мені не сказала – «Персей». Хто ж це такий, цей Персей? На свій сором, не мала жодного уявлення.

Не встигла я покласти диск назад у пакетик, як залунав дзвінок, і всі присутні потягнулися до залу. Глядачі швидко зайняли свої місця та завмерли в очікуванні. 

Стало дуже тихо, і світильники на стінах почали повільно згасати. Коли навколо запанувала непроникна темрява, я мимоволі підсунулась до Миколи і притулилася до нього плечем. Він одразу відсунувся, але за мить я відчула, як його рука лягла мені на плечі і притягнула ближче. Зазвучала ніжна музика, і майже як на справжньому небі, спалахнула перша зірка. Потім ще одна і ще.

Приємний чоловічий голос промовив: 

– Добридень, дорогі наші гості. Давайте поговоримо трохи про кохання, вірність і самопожертву. Сьогодні ми розповімо вам дивовижну історію, що дійшла до нас через століття. Історію про порятунок красуні Андромеди відважним і мужнім Персеєм, який з першого погляду був захоплений ефіопською принцесою, призначеною на жертву величезному жахливому киту.

Плавно текло мовлення лектора. Жоден сторонній звук не заважав і не відволікав від голосу оповідача. У той день я вперше дізналася про дівчину, яка ледь не втратила життя через гордість і балакучість своєї матері – цариці Кассіопеї, що постійно хвалилася своєю та доньчиною красою й витонченістю, поки не розгнівила богів. 

На покарання за її говірливість на країну було наслано величезне чудовисько, якому й мали принести в жертву невинну красуню. Але тут з'явився ВІН – герой Персей, який вбив монстра і врятував дівчину. Звичайно ж, він одружився з нею, адже любов до неї вразила героя до глибини душі. 

Як настанову для людей, усіх героїв цієї історії боги піднесли на небо і перетворили на сузір'я. А можливо, не для науки, а щоб люди пам'ятали і заздрили такому неймовірному почуттю, яке охопило молодого чоловіка. Подумати тільки, Персей без вагань використав для вбивства чудовиська голову Медузи Горгони, за допомогою якої він міг би здобути безмежну владу!