Шлях королів. Хроніки Буресвітла - Брендон Сандерсон

Долоня Джасни занурилася під шкіру — і нападник завмер. А за мить спалахнув.

Навіть ні — став вогнем. Не встиг навіть оком змигнути, як перетворився на полум’я. Здіймаючись довкола руки принцеси, воно мало обрис людини, котра задерла голову й відкрила рот. На якусь мить вогненний блиск смерті розбійника затьмарив сяйво самоцвітів Джасни.

Крик дівчини урвався. Зіткана з полум’я фігура була напрочуд красива. За кілька секунд вона зникла: вогонь розсіявся в нічному повітрі, залишивши в очах Шаллан жовтогарячий післяобраз.

Троє інших нападників вилаялися й кинулись навтьоки, у паніці перечіпляючись один об одного. Котрийсь із них таки впав. Джасна невимушено обернулася, і коли той зводився на коліна, провела пальцями по його плечу. Розбійник обернувся на кристал, на статую з чистого кварцу без жодних дефектів — причому разом із одягом. Діамант у фабріалі принцеси потьмянів, але в ньому залишалося вдосталь Буресвітла, щоби трансформований труп заблищав всіма кольорами веселки.

Двоє позосталих чоловіків кинулися врозтіч. Глибоко вдихнувши й заплющивши очі, Джасна здійняла долоню над головою. Шаллан притисла захищену руку до грудей. Вона була спантеличена. Приголомшена. Нажахана.

П’ясток принцеси вистрілив Буресвітлом у формі двох симетричних блискавиць. Кожна поцілила в одного з розбійників. Розлігся ляскіт — і їхні тіла заклубочилися димом. Додолу впало опустіле вбрання. З різким звуком димчастий кварц у Душезаклиначі Джасни тріснув і згас, залишивши її лише з діамантом і рубіном.

Те, що зосталося від двох нападників, звилося в повітря ледь помітними струминками брудної пари. Джасна розплющила очі, виглядаючи моторошно спокійною. Вона знову надягла рукавичку: захищеною рукою притисла її до живота, і пальці вільної прослизнули крізь отвори. А потому неспішно попрямувала туди, звідки прийшла. Перетворений на кристал труп так і залишився стояти навколішках зі здійнятою догори рукою. Він застиг так навіки.

Шаллан відірвалася від паркана й поспішила вслід за наставницею, відчуваючи подив та огиду. Подвижникам заборонялося застосовувати Душезаклиначі на людях. Вони рідко користувалися ними «на людях» і в значно невинніших речах. А як спромоглася Джасна вразити двох нападників на відстані? Судячи з усього прочитаного — хоча Шаллан мало що вдалося знайти, — Душезаклинання вимагало фізичного контакту.

Занадто ошелешена, щоб порозпитувати, дівчина мовчки стояла, притиснувши праву руку до скроні — силкуючись вгамувати тремтіння та вирівняти дихання, — доки принцеса підкликала паланкін. Зрештою той знайшовся, і наставниця з підопічною залізли всередину.

Носії спрямували кроки в бік Ралінси, і Шаллан та Джасну, які посідали одна навпроти одної, нещадно затрясло. Різким рухом принцеса знічев’я витягла з фабріала зіпсований димчастий кварц, а тоді сховала до кишені. Камінь можна було продати ювеліру, який огранить його уламки в самоцвіти меншого розміру.

— Це було щось жахливе, — озвалась нарешті Шаллан, усе ще притискаючи руку до грудей. — Чи не найстрашніше з усього, що мені доводилося переживати. Ви вбили чотирьох людей.

— От тільки ця четвірка збиралася знівечити, пограбувати, вбити і, цілком можливо, зґвалтувати нас.

— Ви сама їх до цього підштовхнули!

— Хіба я примушувала їх до скоєння злочинів?

— Ні, просто виставили напоказ свої самоцвіти.

— Невже жінкам заборонено гуляти зі своєю власністю вулицями міста?

— Вночі? — уточнила Шаллан. — У неблагополучному районі? Хизуючись багатством? Та ви просто напрошувались на те, що трапилося!

— І це, по-твоєму, слугує виправданням їхніх планів? — запитала Джасна, нахиляючись уперед. — Ти пропонуєш потурати таким типам?

— Звісно, ні. Але те, що зробили ви, теж не стає від цього правильним.

— І все ж я прибрала цих молодчиків з вулиці. Тепер містянам значно безпечніше. Вирішено проблему, яка так непокоїла Тараванджіана, і тепер жоден театрал не стане жертвою цих горлорізів. Скільки ж це життів я щойно врятувала?

— Я лише знаю, скільки ви їх щойно забрали, — відказала Шаллан. — І то силою речі, що має сприйматися як священна!

— Філософія в дії. Важливий урок для тебе.

— Ви зробили все це тільки тому, щоби довести свою тезу, — тихо проказала дівчина. — Зробили, щоб я впевнилась у вашій спромозі. Джасно — поглинь вас Геєна, — та як у вас піднялася рука?

Наставниця мовчала. Підопічна вдивлялася їй в обличчя, силкуючись розгледіти хоч якісь почуття в її позбавлених виразу очах. «Прародителю бур! Та чи я коли-небудь дійсно знала цю жінку? Хто вона насправді така?»

Принцеса відкинулася на спинку сидіння, дивлячись на місто, що пропливало перед нею.

— Я зробила це не просто для того, щоби довести свою правоту, дитино. Мене не перший день не полишає відчуття, що я зловживаю гостинністю Його Величності. Він-бо не усвідомлює, скільки проблем може зажити, підтримуючи мене. А крім цього, чоловіки на зразок отих… — у її голосі пролунала нотка, якої Шаллан ще ніколи не чула.

«Та що ж із тобою зробили? — нажахано подумала вона. — І хто?»

— У будь-якому разі, — повела далі принцеса, — події цього вечора були спричинені саме такими міркуваннями, а не бажанням продемонструвати тобі що-небудь. Хоча й створили нагоду для повчальної дискусії. То хто ж я — потвора чи героїня? Яка позбавила життя чотирьох людей чи очистила вулиці від чотирьох мерзотників? Чи заслуговує людина на те, щоб їй заподіяли зло, якщо сама ж потенційно уможливлює його? Чи є в мене право на самозахист? А чи я просто шукала привід вкоротити кому-небудь віку?

— Не знаю, — прошепотіла Шаллан.

— Тоді проведеш наступний тиждень, досліджуючи й обдумуючи ці проблеми. Бо якщо хочеш стати вченою — справжньою вченою, яка змінює світ, — тобі доведеться стикатися з такими запитаннями. Траплятимуться випадки, коли ти, Шаллан Давар, повинна будеш вирішувати, хоча від тих рішень тебе буде просто вернути з душі. І я підготую тебе до них.

Джасна замовкла, дивлячись надвір. Носії паланкіна вже наближалися до Конклаву. Занадто схвильована, щоб іще щось сказати, підопічна провела решту шляху в мовчанні. Тихими коридорами вона пройшла за наставницею до відведених їм покоїв, поминаючи вчених, які прямували до Паланеуму для якихось опівнічних студій.

Добувшись до апартаментів, дівчина допомогла Джасні роздягнутися, хоча їй було огидно торкатися принцеси. Шаллан не мала підстав для такого почуття. Ті, кого відправила на той світ наставниця, були справжні недолюдки, і дівчина практично не сумнівалася, що вони вбили б її, не змигнувши й оком. Проте їй не давала спокою не так сама ця дія, як та холодна бездушність, з якою Джасна