Житіє моє - Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова

Отже, в фокусі уваги сектантів — Септонвіль, спокійне містечко на сорок тисяч жителів, оточене пасовищами і кам’янистими пагорбами. Логічно: поки НЗАМПІС лихоманить від подій у Редстоні, місті-мільйоннику, основна дія буде розвиватися в глухій місцині, де місцевий «нагляд» цілком впевнено контролює ситуацію, не дивлячись на значну кількість біженців з Краухарда.

Біженці! Як і належить чорному, Ларкес відчував зневагу до невдах. Люди, які через свою дурістю чи гординю не зуміли прийняти звичаї нової батьківщини, заледве Краухард почав знову виправдовувати свою легендарну репутацію, кинулися звідти геть, як череда нерозумних баранів. Природньо, що в своїй невлаштованості вони звинуватили кого завгодно, лише не себе самих. Чудове поживне середовище для сектантів — саме серед таких недоумків вони і набирають людський матеріал.

Очевидно, що Септонвіль уже просякнутий впливом Чудесників, як невезучий дуб — грибницею Відьминої Пінки; приїхати в місто чужій людині, не привертаючи уваги, нема чого і думати. Що ж може відволікти прискіпливого спостерігача, дозволити наблизитися, не сполохавши? Пальці координатора склалися в незрозумілу фігуру — Ларкес посміхався своїм думкам.

Шапіто! Так-так, цирк зі слонами, дресированими ведмедями, повітряними гімнастами, похмурим Чорним Магом і бандою рудих клоунів. В шумному натовпі серед строкатих вагончиків легко можна сховати цілий штурмовий полк, а вже для двох незнайомих одне з одним людей місце знайдеться без проблем.

Я стояв і тупо розглядав пліснявий камінь, який гордо лежав посеред акваріума. Так от як виглядає це чудо білої магії, рудні бактерії — трохи білого слизу на поверхні каменюки. Потім воду з акваріума слід злити, зцідити, висушити, пропекти, і отримати нуль-нуль-не доженеш грамів чистого продукту. На мій погляд, такий метод не виправдати навіть при добуванні платини.

Над створенням цеї популяції Полак працював кілька місяців, з собою в Суессон він привіз майже готовий організм, який треба було зовсім трішки доробити, враховуючи місцеві умови. Ось в цьому і криється непередавана специфіка білої магії: алхімік виготовляє комплектуючі і збирає річ, чорний маг створює прокляття і змушує його жити власним життям, а ці діячі беруть живу істоту і міняють її так, щоби вона набула потрібних властивостей.

— Створювати новий організм з мінералів — це самий лише клопіт і жодного сенсу, всі базові варіанти перепробували до нас. Надзвичайно важко переплюнути в передбачливості її величність еволюцію.

Закляття задавало лише загальний вектор змін. Наскільки я зрозумів, майстерність мага полягала в тому, щоби задумане не перекреслило інші корисні властивості організму, включно з життєздатністю.

— Довколишнє середовище виключно агресивне! — виблискував очима Йоган. — Навколо незримо проживають мільярди істот, готових нестримно розмножуватися, використовуючи будь-яку доступну їжу. Навіть абсолютно стерильні препарати поза лабораторією тухнуть за тиждень! Якщо нова істота виявиться нездатною дати опір аборигенам, то закінчить своє життя ще в пробірці — її просто з’їдять заживо.

Ну, або вона всіх з’їсть. А найскладнішим було збереження потрібної властивості у нащадків двостатевих істот, схильних швидко позбавлятися зайвих прибамбасів.

— Потрібна неперервна, титанічна праця! Інакше миші-ткачі стають звичайними сірими гризунами, а унікальні співучі соняхи — вульгарною олійною культурою.

— Чому ж птахи не стають рибами? — недовірливо мугикнув я.

— В природі простіше, — стенув плечима маг, — непристосовані не виживають.

Це навело мене на думку, які я вирішив добре обдумати на дозвіллі.

— Як враження?

Від вигляду Чвертки я отримував справжню насолоду: губи в Рона були розбиті, а на оці красувався фантастичного кольору синяк (він думав, поки мене нема, все зійде з рук — не вигоріло). А чому? Тому що шустрий городський клеїв місцевих дівок, і гарячі сільські хлопці добряче віддухопелили нахабу. Та, це тобі не Редстон, тут погляди на життя ще патріархальні. Рон виявився гідним суперником і з місця побоїща пішов власними ногами, хоча з такою пикою йому дівки найближчим часом не світили (хіба лише ще одного «ліхтаря» набити для симетрії). За відсутності інших розваг, Чвертка допомагав Йогану і надивився на вкрите пліснявою каміння вдосталь.

— Маю думку, хочу обдумати. Ти в п’ятницю вільний?

— Ні, у нас аврал.

Чвертка вирішив зв’язати свою кар’єру з діяльністю бавовнярів. Ніхто не сперечається, алхіміки їм потрібні.

— Ну і чорт з тобою!

Я надавав перевагу обдумуванню ідей за кухлем пива, в тихій, камерній обстановці, а в домі удавленого після появи Полака стало надто неспокійно (Знову! А я ж лише влаштувався). Може, справді, вежу збудувати, десь посеред озера? І напустити туди крокодилів… Тут виявилося, що Бандит напісяв в капці колишньому директору, і піднявся такий гармидер, що мене винесло на вулицю самою лише звуковою хвилею. Ще трохи, і я викину їх з моєї хати, ще й знаки відвертаючі поставлю, щоб назад не позаходили! Треба валити, поки комусь не спало на думку зробити мене арбітром. Мотоцикл завівся з одного дотику і, ласкаво рикнувши, поніс мене назустріч запахам весни. І це вже ставало традицією.

Чорні маги не люблять природи і не їздять на пікніки, але саме звичка тинятися світ за очі під вечір, судячи за всім, врятувала мені життя. А ще — пильність Бандита (ніколи б на кота такого не подумав).

Я повертався з чергової прогулянки, умиротворений і брудний по вуха, майже не звертаючи уваги на оточення. А нащо? У мене захисний периметр навколо садиби, ще й відслідковуючі Печаті навколо понатикані — кішка не прошмигне (мені лише кошенят не вистачало).

І раптом перед моїми очима стала дивовижна картина: Бандит пристроївся на краєчку помосту, який я спорудив для Макса (зомбі любив сидіти високо і глядіти далеко) і, підібравшись, напружено слідкував за чимось там внизу. Піднята дибки шерсть робила кота схожим на хутряну кулю з двома мідними ґудзиками. Мій вірний пес трохи охрінівав від такого сусідства, але ніякої небезпеки не відчував.

Мені стало цікаво, що могло так налякати нахабну звірюку. Я перевірив Печаті — нікого, напружив відчуття, намагаючись охопити думкою живе і неживе, і раптом виявив тягучу пустоту в проході між хатою і стодолою. Того, хто там стояв, неможливо було побачити магічним зором — він був прикритий щитом!

Одначе. Магістрів магії я не запрошував. Ну, буде вам зараз сюрприз!

Чорні дуже нервово ставляться до вторгнення на свою територію, а у мене ця тема уже наболіла, і ще один гість був точно зайвим. Я смикнув Джерело і приготував плетіння наймерзотнішими пост-ефектами, які лише зміг придумати.

Лови!

Превентивний удар врятував мені життя — противник виметнувся назустріч з немислимою швидкістю. Другою удачею стало те, що я не намагався його знищити, лише спантеличити, і замість штурмового прокляття випустив перед собою плетіння з арсеналу некромантів (як запиленим мішком по голові гепнули, і потім ще ригати тягне). Ну, а далі залишалося лише розвивати успіх, тому що з трьох метрів переплутати істоту, що вискочила на