Легковажна наречена - Аліна Амор

Але за кілька годин я вже готова була впасти у відчай: книжок тисячі, а я одна. Та тільки щоб переглянути їх потрібні місяці! Якби ж хоч знати, де шукати. І що!

Я вмостилася на диванчику з черговою, вражаючою своїм розміром, і тому викликаючою повагу, книгою і намагалася хоч щось у ній зрозуміти. Та вона була написана занадто складною і хитромудрою мовою.

Незабаром важкі дерев’яні двері рипнули і в кімнату увійшов Крістіан:

- Я так і знав, що знайду тебе тут. Адже ти не тільки вродлива, але й розумна, – він звабливо посміхнувся, підійшов і сів поруч на диван.

Лестить же, але як приємно! 

- І як бачиш, вгадав!

О! Так він мене спеціально розшукував! Цікаво, для чого?..

І я стримала розуміючу посмішку.

- Дякую за комплімент, – прошепотіла я. Голос уже декілька днів як прорізався, але звучав так хрипко, потойбічно і моторошно, що я вирішила за краще розмовляти тихо. І цей мій шепіт знову надав нашій зустрічі наодинці наліт інтимності.

Крістіан підсунувся ближче… Не інакше, щоб краще чути! Ну прямо як той вовк із казки!

- А що читаєш? – він глянув на обкладинку. – О, яка складна праця… – здивувався мій пристрасний шанувальник.

Треба було пояснити навіщо юній дівчині знадобився вчений талмуд, розміром і вагою майже як набита речами дорожня валіза, тому я сказала перше, що спало на думку:

- Хочу вивчати магію, але не знаю з чого почати... - і підняла на Крістіана зворушливий погляд. Що як допоможе?

І не прогадала:

- Евелін, та з твоїм потенціалом це простіше простого! Якби я мав такий, я б більше ні про що й не мріяв!

Та ви що?! З цього моменту можна детальніше?

Але він не розкрив цю тему, мабуть тому що знання про мій магічний потенціал мали б бути для мене очевидними, зате поставив каверзне запитання:

- Невже тебе зовсім не вчили магії?

Ні, зовсім ніхто мене бідолашку не вчив. Ніхто навіть не здогадувався що магія пригодиться мені в житті більше ніж теорія вірогідності, логарифми і основи програмування! Ось як сучасному психологу за освітою в нашому світі без основ програмування? Правильно – ніяк! А магія то все дурниці і фокуси!

І я впевнено збрехала, дивлячись на нього ясними і майже чесними очима:

- Ні. А мені так хотілося! – пробурмотіла я сумним голосом, щоб Крістіан перейнявся тим, скільки пекучого болю мені це завдає.

І тадам…

- То давай я тебе навчу! – в пориві допомогти діві в біді, молодик підсунувся до мене ще ближче, уже ледь не торкаючись колінами.

Чого й потрібно було досягти!

- Дякую! Ти навіть не уявляєш, як для мене це важливо, - з проникливою вдячністю прошепотіла я.

Ну хоч тут ні крапельки не збрехала.

Крістіан, як справжній друг, тут же кинувся мені допомагати. Гнучко піднявся і підійшов до поличок, а я полегшено видихнула, бо від цієї екстремальної близькості у кілька сантиметрів від моїх колін, коли відстань між нашими обличчями можна було подолати одним легким нахилом чола, у мене ледь в голові не запаморочилось. Я теж підвелась і підійшла до нього, обачливо зупинившись на пристойній відстані десь у метр завдовжки.

Крістіан легко провів пальцями по поличці на рівні своїх очей, з чого я зробила висновок що він тут добре орієнтується і часто буває, і витяг підручник за назвою «Основи магії». Ми знову примостились на диван, обличчям один до одного і він взявся розповідати як правильно читати та вимовляти заклинання, особливо де ставити наголоси, бо це виявиляється дуже важливо. Потім показав кілька простих фокусів, типу запалити вогник на долоні. Магія відгукнулась у мене майже відразу на першому ж заклятті, вирвалася червоними та помаранчевими сполохами. Виглядало дуже гарно. Крістіан вразився цим успіхом і сказав, що вчити мене - одна насолода. Я аж зашарілася від радості.

Час за навчанням та приємним спілкуванням минув не помітно, аж поки хлопець не глянув на великий підлоговий годинник з маятником, що пробив одинадцяту, і тут же схаменувся що йому час бігти, але наостанок запропонував побачитися після вечері на лавці біля скелі, де ми вчора зустрілися. Я погодилась.

Я з головою пірнула у читання книги, вивчення магії та відпрацювання заклинань. Перервалась тільки на обід, який з'їла у себе в покоях. На той час леді ще не повернулися, а чоловіки вже поїхали по справам, а я не хотіла турбувати слуг і накривати мені в їдальні.

Якщо Крістіан має рацію і я володію сильним магічним потенціалом, значить зможу сама провести потрібний ритуал і повернутися додому! Напевно… Головне тепер його знайти та відточити навички.

За день напруженої розумової роботи, у мене уже тьмарилось в голові, тому після вечері у звичній компанії, я з полегшенням пішла до парку дихати свіжим вечірнім повітрям щоб розвіятись.

Графський парк був досить великим, і я вперше спокійно прогулялася, розглядаючи його і милуючись акуратно підстриженими кущами, мармуровими фонтанчиками, затишними альтанками та маленьким ставком із дерев'яним містком. Пора цвітіння була у самому розпалі – свіже солоне морське повітря наповнили аромати жасмину, магнолії, фруктових дерев та троянд.