П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

Ніхто ні про що не питав, навіть не слухав. Вони намагалися не зустрічатися з нею поглядом. Як спіймані в пастку тварини, вони лише хотіли втекти від жаху.

З кожною миттю Енн ставало все більше і більше не по собі. Сидячи серед цих жінок, вона раптом замислилася, а чи так вже добре вона їх знає.

Іноді у загнаних у пастку тварин не вистачає розуму вискочити у відкриті двері.

Коли полог намету відкинувся, сестри відсунулися від аббатиси. Енн встала.

В намет ввалилися четверо здоровенних чоловіків у шкіряних обладунках і плащах, із зброєю на поясах. За ними слідом увійшли сестри Георгія, Рошель, Обрі і Керена. По владній поведінці чоловіків Енн зрозуміла, що це не прості солдати.

— Ось вона, — вказала сестра Рошель. — Аббатиса сестер Світла.

— Рошель, що все це значить? — Гаркнула Енн. — Що, по-твоєму…

Головний з увійшлих чоловіків схопив її за підборіддя і повернув їй голову вправо-вліво, уважно оглядаючи.

— Ти впевнена — Його похмурий погляд переметнувся на сестру Рошель. — По мені, так вона нічим не відрізняється від інших жебрачок.

— Кажу вам, це вона, — вказала на Енн сестра Георгія. Імперець перевів погляд на Георгію, і вона продовжила: — Вона просто переодяглася, щоб проникнути сюди.

Імперець жестом наказав решті солдатам підійти. Ті несли кайдани та ланцюги. Енн спробувала чинити опір, але солдат, який схопив її, не звертаючи найменшої уваги на її спротив, схопив її зап'ястя і простягнув іншому, а той миттєво почепив на неї кайдани.

Вони удвох змусили Енн опуститися на коліна, а третій солдат встановив ковадло. Утримуючи її руки, вони вбили клинці і розплющили капелюшки, намертво скріпивши кайдани. Вони стягнули їх так туго, що метал вп'явся в тіло, але ніхто не звернув уваги на мимовільний зойк болю, що вирвався у Енн.

Енн знала, що нерозумно чинити опір, коли він марний, тому змусила себе заспокоїтися. Втративши Хань, вона перед цими громилами безпорадна, як дитина. Сестри стовпилися подалі від них. Жодна не дивилася на те, що відбувається.

Солдати скріпили ланки ланцюга. Енн охнула, коли її кинули на підлогу обличчям вниз. На щиколотки теж прикріпили кайдани. Приробили ще один ланцюг. Здоровенні ручища підняли її на ноги. Навколо талії обмотали третій ланцюг і скріпили з ручним і ножним.

У Енн тепер не було ніяких шансів звільнитися самостійно.

Один із солдатів пошкріб бороду.

— І з нею більше нікого не було?

Сестри Рошель та Георгія замотали головами.

— Як це їй вдалося стати аббатисою, якщо вона така дурна? — Заіржав він.

Сестра Георгія зробила кніксен, не підводячи очей.

— Ми не знаємо, пане. Але вона аббатиса. — Знизавши плечима, він попрямував до виходу, але тут його погляд упав на тремтячих на підлозі жінок. Він тицьнув товстим пальцем в одну з одягнених у прозорі одягу сестер.

— Ти!

Сестра Фіола здригнулася і прикрила очі. Енн бачила, як її губи ворушаться в марній молитві Творцеві.

— Пішли, — наказав солдатів.

Тремтяча сестра Фіола встала. Інші троє посміхалися, задоволені вибором командира, і підштовхували Фіолу вперед.

— Ви ж сказали, що не будете цього робити! — Мляво запротестувала сестра Георгія.

— Так? — Імперец мерзенно посміхнувся. — Ну так я передумав.

— Дозвольте мені піти замість неї, — заблагала сестра Георгія, коли імперец зібрався вийти з намету. Той обернувся:

— Бач, які ми благородні! — Схопивши сестру Георгію за руку, він поволік її за собою. — Раз вже ти так рвешся, можеш скласти їй компанію.

Коли солдати з обома жінками пішли, в наметі повисло моторошне мовчання. Жодна з сестер не наважувалася дивитися на Енн, яка ухитрилася нарешті сісти в своїх ланцюгах.

— Чому? — Тихо запитала Енн, і це єдине слово громом прогриміло по всьому наметові, як дзвони Палацу Пророків. Одне лише це слово змусило декого з сестер жахнутися. Решта заплакали.

— Ми знаємо, у що обійдеться спроба втекти, — нарешті відповіла сестра Рошель. — Спочатку ми всі намагалися. Правда намагалися, аббатиса. Деякі з нас загинули. І смерть була довгою і болісною. Його превосходительство гарненько переконав нас у марності таких спроб. Допомагати комусь втекти — теж серйозний проступок. Жодна з нас не хоче, щоб їй знову виклали подібний урок.

— Але ви могли стати вільними!

— Нам краще знати, — повторила сестра Рошель. — Ми не можемо звільнитися. Ми належимо його превосходительству.

— Спочатку як жертви, — вимовила Енн, — а тепер за власним вибором. Я добровільно ризикувала життям, щоб ви могли звільнитися. Вам дали шанс, а ви вирішили за краще залишитися рабинями, замість того щоб вирватися на свободу, Однак найгірше те, що ви всі мені брехали. Брехали у зловмисних цілях. — Енн обвела всіх гнівним поглядом. Сестри ховали обличчя… — Але ж кожна з вас знає, як я ставлюся до брехунів. Як Творець ставиться до тих, хто бреше заради його ворогів.

— Але, аббатиса… — Занила сестра Черна.

— Мовчати! Не бажаю вас слухати! Відтепер у вас немає ніякого права говорити зі мною! Якщо я коли-небудь позбудуся цих ланцюгів, то за допомогою тих, хто щиро служить Світлу. Ви ж нічим не краще сестер Тьми. У тих хоча б вистачає мужності чесно і відкрито визнавати свого мерзенного пана.

В намет увійшов чоловік, і Енн замовкла. Увійшлий був середнього зросту і могутньої статури, з масивними руками і широкою грудною кліткою. Під розхристаною хутряною безрукавкою на грудях виднілися півдюжини золотих ланцюжків, що висіли на бичачій шиї. Кожен палець прикрашав перстень, гідний королів.

Гладко поголений череп відбивав тьмяне полум'я свічок. Тоненький золотий ланцюжок біг від протягнутого