Примхлива мрія - Agrafena

– Ти щось хотіла?

Я запитливо подивилася на перевертня, з яким розмовляла останні кілька хвилин. Він глянув прямо у вічі Верховному і рішуче промовив:

– Зейлі, я знаю, що винен, але запевняю тебе, що такого більше не повториться. Я полагоджу те, що зламав, і оплачу все, що потрібно для лікування Вотенса. Тепер я прошу дозволити мені навідувати мою дружину.

– Впевнений?

– Впевнений!

– І ще, – Торстейн трохи повагався, потім швидко сказав: – Нарідіс, я хотів би взяти твою жінку з собою, щоб познайомити з нею Анарісу.

– Я так зрозумів, що Стен тримає твою пару в стані сну, – заперечив Павло, – навряд чи вона усвідомлює, що хтось до неї взагалі приходить.

– Я так не думаю, – чоловік кинув на мене дивний погляд і тепло посміхнувся. – А навіть якщо й не зрозуміє, вона все одно буде рада, коли прийде до тями і дізнається, що до неї заходила істинна омега.

– Ти швидко здогадався, – Верховний уважно вдивився в моє обличчя, наче намагався прочитати щось.

– Перепрошую, – обурено випалила я, – що тут відбувається?

– Тобі видніше, – коротко відповів Зейлі і повернувся до Ріда: – Проведеш їх? – що, мабуть, означало "простежиш за ними".

– Проведу, – похмуро погодився мій чоловік.

Ох, рано я заспокоїлася і розслабилася, сподіваючись, що всі тертки з чоловіком позаду, і сімейне життя стало відносно спокійним. Відчуваю, що після сьогоднішнього дня нас чекають нові проблеми. Тим більше що Верховний, очевидно, розповів йому і про мою “бесіду” з Догером.

Я ж себе винною анітрохи не вважала, тому тільки знизала плечима і поцікавилася:

– То ми йдемо чи ні? – Потім з’ясую, в чому справа і чому погляд мого чоловіка такий кровожерливий, ніби я якийсь злочин скоїла. Тож спокійно попрямувала в бік будинку.