Прокляття рейлі - Вікторія Сурен
Протираючи обличчя, згадую батьків. У нас була така чудова сім’я! Поки я страждаю тут сама самісінька, відірвана від родинного гніздечка, вони думають, що я в повній безпеці десь у Канаді. Та батьки ні за що б не відпустили мене туди на навчання! Їм точно промили мозок. Ці кляті виродки спаплюжили моє життя!
На металевій підвісці, проарії, зображена стихія повітря: рівносторонній трикутник з паралельною до основи рискою, яка перетинає фігуру ближче до гострої верхівки. Мені хочеться кинути це лайно у вогонь, але зроблю цим гірше лише собі.
Повільно беру до рук «Сім чоловіків Евелін Г’юґо», книжку, яку схопила під час викрадення, і дістаю останнє фото з минулого. Я випадково забула про нього зранку, коли так-сяк збиралася, а Мері вже була готова схопити мене за патли (так і сказала).
М’які ведмежата рівненько лежать на моєму ліжку, допоки маленька я сиджу поміж них, широко усміхаючись. Всі вісімнадцять з половиною років життя вмістилися в глянцевий прямокутник невеликого формату.
От і все.
