Прокляття рейлі - Вікторія Сурен
Заможні істинні маги живуть у академії, інші — в гуртожитках, однак більшість їздять сюди кожного ранку з дому. Цікаво на чому? Не на конях часом? Чи в кареті? Диявол… Суджі наче щось казала про потяги та машини, але я завжди була не в дієздатному стані, щоб сприймати інформацію. Сусідка, якщо чесно, також.
Гепаюся на скрипуче ліжко та дозволяю собі розслабити плечі. Але як можна насолодитися приливом сил, якщо я-містер-найкрутіший-вогневик спалив мій рюкзак?
Виродок.
Тюремна камера, яку ділю разом із Суджі, має два вузькі ліжка, тумбу між ними, дебеле вікно, через яке легко вистрибнути (всі питання до Сон Суджі) та шафу при вході. Усе включено, нічого не скажеш! Ах, точно, ще ж є дерев’яний стілець, на якому валяється сіре пальто Суджі.
Балакуча кореянка-рейлі зараз на лекціях, тому маю час трохи полежати в тиші. Цікаво, яку реакцію може викликати у викладачів моя присутність на заняттях?
Мізкую, на що витратити енергію, яка бурлить всередині. Зазвичай тільки й роблю що сплю, а от тепер не знаю чим і руки зайняти. Телефону, електрики та будь-яких інших технологій у цьому богом забутому місці немає. Хіба що книжки Суджі з теорії магії.
Свої я спалила.
