Титани Ос. Дводушниця - Владислава Раф

– І яку ж це? – чоловік склав руки на грудях.

– Може нам пізніше зайти? – роздратовано запитав Олесь, не розуміючи, про що ведеться розмова.

Кинувши на штурмовика похмурий погляд, Вієм вирішила не приховувати цю інформацію. Вона вже знала, що тими двома, кому Ізбор хотів довірити її таємницю, були присутні зараз смертники. То сенс тепер мовчати?

– Ти не знаєш, хто ярл Ос, – зрештою, чергове зізнання далося їй важко. Ніби саме воно слугувало точкою неповернення в їхньому, раптовому союзі. – Точніше, ким був його носій.

– А ні, краще залишимось, – вражено прошепотів Іриней, впіймавши тепер розлючений погляд підполковника.

Втім, усвідомивши її слова, Івор спантеличено завмер. Він зрозумів, на кого натякала Вієм і чому так категорично поставилася до його бажання сховати принцесу етт Оріан під крилом генерал-чотової. Тому що принц етт Оріан вже був достатньою причиною, щоб стратити їх обох. Для генеральної старшини так точно.