Титани Ос. Дводушниця - Владислава Раф

– Ну, з тобою мало хто погодиться, – усміхнулася Демі. – Але я рада, що твоя реакція саме така. Він дійсно не заслуговує подібного ставлення. То ви з Переяром друзі?

– Важко сказати. Я йому якось допомогла, він допоміг мені ще декілька разів – так і спілкуємось. Не схоже, що сам Велет вбачає в мені друга, хоча його можна зрозуміти. Коли навколо одні покидьки – вірити в людей стає важко.

Демонолог лише зітхнула. Вона й сама співчувала штурмовику, хоча жодного разу з тим не спілкувалась особисто. Знала хіба про його заручини з Юліаною, навіть про їхнє розторгнення чула, але віконтесу таке положення навряд чи влаштовувовало. Все ж, Теофіль бажала отримати герцогський титул, стати наближеною до короля, хай навіть чоловік не буде багатієм – її сім'я не мала проблем з грошима.

От і сьогодні, прямуючи до кімнати, Демі помітила не лише Велета, а й рішуче налаштовану некромантку, що зупинила колишнього нареченого на півшляху. Розвідниця здогадувалася, що Юліана так просто не відступить, але глибоко в душі раділа, що ці принизливі заручини скасовані. Вона ще пам'ятала, як аристократи пошепки закладалися, хто з молодих лордів стане наступним фаворитом Теофіль. Віконтеса, в свою чергу, зовсім не обтяжувала себе вірністю по відношенню до власного нареченого.

У всіх цих титулованих скандалах брюнетка рідко приймала сторону чоловіків, ще частіше – утримувалась від зайвого судження. Та що стосувалося Велета... її обурювала та несправедливість, яка оточувала штурмовика з усіх сторін.

Демі розуміла, що надто упереджена до Юліани, але та їй справді не подобалась. Для брюнетки вірність була на першому місці, тоді як Теофіль цінувала в людях інші якості.

Протилежні погляди на життя та власна принциповість не давали демонологу мислити об'єктивно. Для Демі не існувало гідних виправдань такій поведінці як з боку жінок, так і з боку чоловіків.