Чаша Амріти - Олександр Павлович Бердник
— Не треба. Я йому іншим разом розповім… якщо захоче. Слухай же. Спочатку азбуку наших Вед…
— Що це — Веди?
— Священні гімни. В них зерна індуської космогонії. Правічна натурфілософія. Вона створена багато тисячоліть тому. Крім того, це ще й чудова поезія. Хочеш — я прочитаю тобі невеликий шматочок з вступу? У вільному перекладі…
— Дуже хочу…
— Тоді слухай…
Нічого не було: ні чистого Неба, Ні блакитного безміру навколо Землі. Що ж обнімало все? Що обмежувало? Що ховало? Чи були то невимірні глибини вод? Не було безсмертя, і смерті не було, Не було межі між мороком і світлом. Тільки Єдине в диханні без подиху Було, а крім нього не існувало буття. Панував Морок, і все було приховано В глибинах Океану безсвітного. Зародок, схований у Яйці. Під подихом Агні в Природу він розгорнувся… Хто таємницю пізнав? Хто повідомив? Звідки все творіння багатобарвне? Навіть боги народжені пізніше — Хто ж скаже про велич творення? Може, те, звідки вийшло все існуюче? Чи Його воля все створила, чи була безмовна? Чи знає про те Ясновидець Небесний, Чи, може, й він нічого не знає?Індус помовчав. Запитливо дивився на Михайла. Той здивовано похитав головою.
— Для мене дуже дивно слухати таке. Я ніколи подібного не читав. Проте відчуваю — це не попівщина. Це — наука…
— Бачиш? — вдоволено сказав Свамі. — Ти відчув. А тепер дещо про богів. Агні… Ти знаєш, як його малюють?
— А як?
— Верхи на ягняті.
— Чому?
— Ягня — символ жертви. Знаєш про це?
— Знаю. Церковний символ. Агнець…
— Саме так. Навіть співзвуччя залишилося у вашій мові. Агні — агнець. Тільки церква спотворила символи. Замість вогню лишилося бідне ягня, яке спалювали не знати навіщо. Сам вогонь — жертва…
— Не розумію…
— Поясню. Вогонь, Агні — це єдина енергія Всесвіту. Це вже європейська наука знає. Єдине Поле, основа всіх проявів Матерії. Символічно жертва Єдиного Поля, Вогню в тому, що він у всьому, він віддає себе в незліченні форми, а сам у рабстві, незримий…
— Дуже цікаво, але… дивно…
— Нічого, треба приймати й чужі форми мислення, — усміхнувся Свамі. — Отже, Агні — рушійна сила Космосу. Без нього нема руху, нема життя. А сам він — прикутий…
— Прометей! — спалахнув Михайло. — Титан, що приніс людям вогонь з неба…
— Може, — згодився індус. — Традицій багато в різних народів…
— Гаразд, — сказав Сагайдак. — Хай так. Але ж ти молишся йому, звертаєшся до нього. Він же несвідомий — твій Агні? Космічна Енергія діє несвідомо…
— Зате я дію свідомо, — відповів Свамі. — Я входжу з нею в контакт, з рікою Агні, як плавець з течією. Можна змагатися супроти течії — і тоді неминуче загинеш. Можна використати рух течії — і тоді швидше досягнеш того берега…
— Якого берега? — недовірливо запитав Михайло. — Звідки ти знаєш, куди тече Агні?
— Знаю. Все дуже просто. Його течія — Єдність. Огонь єдиний для всіх. Отже, братерство, любов, правда, краса — його веління. Треба діяти так, і ти будеш в течії, домчиш до того берега. Той берег — це Новий Світ, Михайле. Де людство стане єдиним…
— А що ж… Так я згоден… Ну, ну, кажи далі. Що ж таке Вішну?
— Вішну — то і є спільність, єдина Природа, апейрон древніх греків, Праматерія. Агні — його матеріал, його посланець, виконавець. Вішну завжди згадується в тріаді. Ще є Шива і Брама. Брама — символ Закону Еволюції, Шива — творець, але метод його — руйнування старого, реакційного. Шива — революціонер, він готує, прокладає шлях для Вішну. А Вішну — рівновага, Єдиний Закон, який синтезує, поєднує революційні та еволюційні зміни, оберігає всі найкращі надбання…
— Ти згадував слово «аватар». Аватар Вішну. Що воно означає?
— Посланець Вішну, — сказав Свамі.
— Але ж Вішну не бог, ти сам пояснював! Як же він може посилати?
— Знову ж таки ти не розумієш символу. Коли виникає необхідність змін, появи нового, еволюційного, з’являється людина чи кілька людей, які з повною відповідальністю приймають на себе тягар необхідного поштовху. Вони є ніби точкою рівноваги, на яку спирається важіль еволюції, динамічної дії Вішну…
— Не збагну, — покрутив головою Михайло. — Складна філософія.
— Не складна, — заперечив Свамі. — Треба прийняти ці поняття під новим кутом зору. Дивись на Всесвіт, як на єдиний організм. Коли в організмі вражено якусь частку, туди мчать білокрівці-захисники. Це і є аватари єдиного організму. Вони діють в ім’я єдності, не думаючи про себе…
— Тепер збагнув, — полегшено зітхнув Михайло. — Згода… Такий символ мені зрозумілий… Спартак такий. Тарас — наш Кобзар — такий. Джордано Бруно такий…
— Їх багато — аватарів Вішну, — задумливо сказав Свамі, дивлячись у стелю. — Відомих і невідомих. Називають їх по-різному, але ними тримається планета. А тепер спати, Михайле. Вже всі поснули, а ми шепчемось…
Михайло хутко роздягнувся, підклав гімнастерку та штани під голову, вкрився благенькою шинелькою. Потім підняв голову і, позіхаючи, зашепотів:
— Слухай, Свамі…
— Що таке? — озвався індус, виходячи з задуми.
— Ти розповідаєш такі чудеса про йогів, про ваші ідеї… А чому ж ви не досягли того, що ми… ну, в Європі?
— Чого ж ви досягли? — насмішкувато
