Кохана майстра смерті - Олеся Лис

Внутрішньо хихочу, від того, які пафосні думки виникають в моїй голові з самого ранку. Результат недосипу, не інакше.

- Доброго ранку, леді Айне! - в кімнату входить втомлена Гердруда і посміхається мені, розв'язуючи очіпок. - А що це ви самі? Чому мене не дочекалися? - хитає головою старенька, маючи на увазі мої маніпуляції з маззю.

- Доброго! - посміхаюсь у відповідь. - Так от не спалося, вирішила себе зайняти чимось. А як ваша сестра?

Очі жінки наповнюються сльозами щастя і розчулення.

- Народила. Усіх трьох. Міцних і здорових.

Простягаю руки, щоб обійняти добру нянечку, щиро радіючи за незнайому мені Даріллу і її малюків. Так ми і сидимо, обнявшись, насолоджуючись відчуттям єднання, переживаючи небувалий момент спорідненості, один з одним, Дарою і всіма жінками світу.