Вічне життя Смерті - Лю Цисінь
Але все швидко стало на свої місця, й люди почали відновлювати побут. Оскільки інфраструктура міст і промислові об’єкти добре збереглися, відновлення не тривало довго. Менш ніж за два роки шрами розрухи у містах повністю затяглися і рівень економіки та побуту повернувся на той, яким був до переселення. Усе людство знову почало насолоджуватися життям.
Подібні настрої ґрунтувалися на спогадах про експеримент Ло Цзі з підтвердження теорії Темного лісу: від моменту трансляції координат зоряної системи 187J3X1 до знищення зірки минуло 157 років, що приблизно дорівнювало тривалості життя сучасної людини. Також спостерігалося падіння рівня народжуваності до найнижчих показників у історії — ніхто не бажав приводити дитину у світ, приречений на загибель. Але більшість людей вважали, що зможуть прожити відведений їм строк у мирі й злагоді.
Хоча людство розуміло, що трансляція за допомогою гравітаційних хвиль значно потужніша за радіохвильове мовлення, навіть посилене Сонцем, суспільна думка швидко знайшла іншу самовтіху, поставивши під сумнів істинність самої теорії Темного лісу.
Витяг із «Минулого поза часом»: Вселенська манія переслідування — зникнення останніх сумнівів щодо правильності теорії Темного лісу
Хоча теорія Темного лісу стала наріжним каменем розвитку людської історії понад шістдесят років тому, питання про її достовірність, науковість і академічність залишалося на порядку денному від Епохи стримування й аж до початку Епохи мовлення. До цього моменту не існувало жодних переконливих доказів, які могли б довести правильність теорії з наукової точки зору, а небагатьом наявним свідченням бракувало міцного наукового базису.
Перше свідчення: експеримент Ло Цзі щодо правильності теорії Темного лісу призвів до знищення зоряної системи 187J3X1. По-перше, астрономічна спільнота завжди гучно піддавала сумніву сам факт знищення зоряної системи внаслідок втручання розвідувальних сил будь-якої позаземної цивілізації. Думки поділилися приблизно порівну: один табір схилявся до того, що розміри спостережуваного об’єкта — нехай він і рухався зі швидкістю світла — були недостатніми для знищення цілої зірки. Знищення зоряної системи 187J3X1 цілком могло стати наслідком природного вибуху наднової, але через брак інформації неможливо стверджувати, чи існували достатні передумови для цього. Враховуючи значний часовий проміжок між запуском трансляції Ло Цзі й вибухом, ця можливість розглядалася як дуже ймовірна. Інший табір вважав, що зірка все-таки була зруйнована внаслідок влучання надшвидкого об’єкта, але міркував, що «фотоїди» є цілком звичним і природним явищем у Чумацькому Шляху, хоча іншого подібного об’єкта не було помічено за всю історію спостережень. Натомість існували докази того, що природні сили здатні прискорювати масивні об’єкти до значних швидкостей. Так, унаслідок розпаду подвійної системи під час вибуху наднової зірки-супутника чи поглинання її надмасивною чорною дірою інша зірка з пари отримує початковий імпульс і перетворюється на надшвидку. Та сама надмасивна чорна діра в центрі нашої галактики здатна розганяти безліч дрібних об’єктів до швидкостей, співставних зі швидкістю світла. Але їх пошук може бути складним через надзвичайно малі розміри.
Друге свідчення: страх Трисоляриса перед стримуванням за теорією Темного лісу. До певного моменту це було найголовнішим доказом правильності теорії, але позаяк судження самих трисоляріан лишалися таємницею, це не могло вважатися прямим доказом із наукової точки зору. Цілком можливо, що трисоляріани встановили баланс у відносинах із людством і з інших невідомих причин і, зрештою, остаточно відмовилися від планів окупації Сонячної системи. Була висловлена чимала кількість гіпотез, які пояснювали цю невідому причину, й хоча жодна з них не видавалася абсолютно переконливою, жодну теж неможливо було повністю спростувати. Дехто з учених навіть запропонував теорію «вселенської манії переслідування», вважаючи, що Трисолярис також не має достатніх доказів істинності теорії Темного лісу. Натомість через надзвичайно важкі умови зародження й існування власної цивілізації в трисоляріан розвинулася манія переслідування й страх усього живого у Всесвіті. Ця манія надзвичайно нагадувала середньовічні вірування людства й мала такий самий високий рівень поширення в трисоляріанському суспільстві.
Третє свідчення: згадка про Темний ліс під час спілкування з Кільцем. Зрозуміло, що Кільце отримало саме таке формулювання, вивчивши останній розділ історії людства у надісланій системі Розета. Цим словосполученням рясніє параграф про Епоху стримування, тож цілком логічно, що Кільце вдалося до вживання цієї приповіді. Однак під час діалогу з дослідниками обговорення Темного лісу не тривало достатньо довго й використання означення не було чітко визначеним. Тож не можна зробити висновок, що Кільце дійсно розуміло значення вживаних слів.
З часів Епохи стримування вивчення теорії Темного лісу оформилося в окрему дисципліну. Окрім суто теоретичних досліджень, було проведено велику кількість спостережень різних частин Усесвіту й зроблено численні комп’ютерні моделювання, на основі яких розроблено багато математичних моделей теорії. Але, з точки зору більшості вчених, ця теорія не виросла з простої гіпотези, яку неможливо ані підтвердити, ані спростувати. У її правильність здебільшого вірили політики й широкі верстви населення, які часто визначалися в ставленні до теорії Темного лісу, не маючи повного уявлення про її суть. А після початку Епохи мовлення дедалі більша частина людства була схильна вважати теорію Темного лісу лише нав’язливою манією.
Рік 7-й Епохи мовлення. Чен Сінь
Після вгамування пристрастей увага людства перемкнулася з гравітаційно-хвильового мовлення на ретроспекцію останніх подій Епохи стримування. Здійнялася буря звинувачень і доносів на другого Мечоносця: якби Чен Сінь стало духу розпочати трансляцію одразу після нападу, принаймні наступної імміграційної катастрофи можна було б уникнути. Хоча більшість критичних стріл полетіли на адресу організаторів процесу відбору кандидатів.
Відбір не був простою процедурою: політичний тиск громадськості на ООН та Об’єднаний флот, власне, й призвів до такого вибору. Люди запекло сперечалися про те, хто більше винний у тому, що сталося, але майже ніхто не замислювався, що відповідальність лежить на кожному. Більшість людей не надто винили Чен Сінь. Її позитивний публічний образ все-таки забезпечував певний захист від критики, а перенесені на рівні з простими людьми страждання під час переселення додали їй іще більше симпатиків. Багато хто вважав її простою жертвою обставин.
Загалом рішення Мечоносця капітулювати спрямувало хід історії довшим шляхом, не змінивши загального напрямку руху. Хай там як, але сеанс мовлення було ініційовано, і незабаром жваві дискусії щодо причин і наслідків вщухли. Чен Сінь поступово переставала бути центральною постаттю громадської думки. Найважливіше було просто насолоджуватись життям.
Але для Чен Сінь подальше існування перетворилося на безкінечні тортури. Хоча її очі знову бачили довколишній світ, на серці лежав тяжкий камінь, що тягнув Чен Сінь на дно моря депресії. Душевний біль уже перестав бути настільки пекучим і докучливим, проте здавалося, що йому не буде кінця-краю. Біль і депресія неначе оселилися в кожній клітинці її тіла, змусивши забути про існування у житті радісних миттєвостей. Вона максимально обмежила коло спілкування, перестала слідкувати за новинами й не переймалася проблемами бізнесу, що розвивався. Хоча АА була надзвичайно стурбована станом Чен Сінь, їй доводилося левову частку часу приділяти управлінню компанією, тож слабкий вогник життя в колишньому Мечоносці підтримувало лише спілкування з Фресом.
У складні часи наприкінці Великого переселення Фрес і АА виїхали з Австралії. Він деякий
