Марсіянин - Енді Вір

126 квадратних метрів посівної земельки. Це у же щось суттєве. Ні краплини води для її зволоження, та як вже сказав, по одній проблемі за раз.

Наступний крок - вирішити наскільки успішно я можу вирощувати картоплю. Я рахував можливості моїх насаджень відповідно до норм вирощування картоплі на Землі. Але власники картопляних ферм не вимушені відчайдушно боротись за життя, як я. Чи можу я отримати кращий результат?

Як вилізуть перші кущики, я зможу піклуватись про кожен окремо: підрізатиму, берегтиму їх здоров’я і не дозволятиму заважати один одному. Також, після виходу стебел над поверхнею, я можу пересадити їх глибше, а над ними посадити нові рослини. Нормальний фермер не робитиме такого, бо вони мають справу буквально з мільйонами картопляних кущів.

Також таке фермерування виснажує ґрунт. Будь хто таким робом доведе свою землю до стану мертвої пилюки за 12 років. Та кого це гребе?! Мені треба просто вижити протягом 4 років.

Сподіваюсь, я отримаю на 50% більше врожай згаданим способом. Маючи 126 квадратних метри ріллі (трохи більше ніж удвічі моїх теперішніх 62 квадратних метрів) можна добути більше 900 калорій на день.

Це дійсно поступ. Все ще лишається небезпека голодування, та у мене з’являються справжні шанси на порятунок. Бо я тоді зможу вижити, голодуючи, та все ж не вмираючи. Ще можна зменшити потребу у калоріях обмеженням фізичної праці. Можна встановити температуру у Габі вищу нормальної, через що моє тіло витрачатиме менше енергії для підтримки своєї температури. Можна відрізати руку і з’їсти, здобувши так цінні калорії зменшивши мою загальну потребу у калоріях.

Ні, навряд.

То ж припустімо, що я зроблю згадану кількість посівної площі. Наче достатньо. та де мені взяти воду? Збільшуючи 62 квадратні метри городу до 126, товщиною 10 см, потребуватиму ще 6,4 кубічні метри ґрунту (знову копати, хай його!..) і ще 250 літрів води.

Ті 50 л, що у мене є - пити, якщо зламається відновлювач води. Тому мені не вистачає 250 л з потрібних мені 250 л.

Дідько. Піду посплю.

Ще один продуктивний день конячої роботи.

Втомившись думати про пошук 250 л води, вирішив замість цього попрацювати руками. Все одно треба натягати кляту купу ґрунту до Габу, навіть якщо він поки що сухий і не родючий.

Доки пристав, встиг занести кубічний метр.

Відтак налетів невеличкий піщаний шторм, тривав з годину і позасипав сонячні колектори. Тому мені довелось ЗНОВУ одягати скафандр і робити ЩЕ ОДНУ ПЧД. Я був розлючений увесь час. Обмітати величезне поле сонячних панелей - це нудна марудна робота. Та коли я все зробив, то зміг повернутись у свій маленький Габ у преріях. (прим. перекладача Це алюзія на роман Лори Інґалз Уайлдер (1867-1957) “Маленька хатинка у преріях”)

Був саме час для нового подвоєння земельки, то я вирішив, що вже зроблю і це. Витратив годину. Ще одне подвоєння - і придатний ґрунт готовий до використання.

Ще, як я побачив, можна почати садити. Я зробив достатньо подвоєнь, що можна виділити куточок окремо. Для справи у мене було 12 картопляний бульб.

Я дуже везучий сучий син, бо вони не були морожено-висушеними чи перетертими. Чому НАСА відправило 12 простих бульб, охолоджених, та не заморожених? І чому відправило їх саме з нами, а не як решту забезпечення Габу - у ящиках? Бо поки ми б виконували завдання на поверхні, настав би День Подяки, і мозкоправи НАСА вирішили, що буде добре, якщо у нас буде спільна вечеря. Не просто їсти страви разом, але й зготувати їх. Може у цьому є якась логіка, та мені все одно.

Кожну картопелинку я розрізав на чотири частини, попередньо переконавшись, що на кожен шматочок припадає щонайменше 2 вічка. Вічка - це звідки картопля проростає. Я дав їм трохи полежати, щоб вони підсохли, а потім посадив у кутку, давши кожному достатньо місця. Помогай вам Бог, мої бульбочки. Моє життя залежить від вас.

Звичайно, потрібно 90 днів щоб виростити картопелини нормального розміру. Та я не можу чекати так довго. Мені треба зібрати усю картоплю з цього врожаю, щоб засіяти решту поля.

Піднявши температуру у Габі до задушливих 25,5С, я прискорю ріст рослин. Також внутрішнє освітлення забезпечить достатньо “сонячного світла”, а я - багато води (відразу як придумаю де її узяти). Тут не буде негоди, не буде ні паразитів, які б шкодили їм, ні бур’янів, які б забирали з ґрунту поживні речовини. При усіх цих умовах. вони повинні вирости здоровими, плодючими бульбами за 40 днів.

Думаю, я достатньо побув фермером Марком на сьогодні.

З’їм повну порцію. Я це заробив. До того ж, я спалив купу калорій, і я хочу їх повернути.

Я переглядав речі капітана Ллюїса доки не знайшов її особисту флешку. Кожен міг брати будь-які цифрові розваги, а я вже втомився від слухання Джогансенової колекції Бітлз. Час побачити, що взяла Ллюїс.

Дурнуваті ТВ шоу. Ось що у неї було. Незліченні повні сезони ТВ шоу з доісторичних часів.

Щож. Дареному коню у зуби не дивляться. Поглянемо на “Троє - це компанія”.

За ці дні я наносив усередину усю потрібну мені землю. Ще приготував столи і ліжка, щоб могли витримати вагу ґрунту, і навіть насипав його на них. Все ще немає води щоб зробити його життєдайним, та в мене є кілька