Вічне життя Смерті - Лю Цисінь
У його погляді так само можна було легко прочитати: «Якого біса ми обрали тоді саме тебе?», але мер залишився ввічливим і запитав, як може допомогти Чен Сінь.
— Мені потрібно зв’язатися з Томоко, — прямо відповіла Чен Сінь.
Мер просто похитав головою, але неочікуване прохання Чен Сінь, здавалося, трохи розвіяло його втому. Він з усією відповідальністю розглянув її запит:
— Це неможливо. По-перше, статус нашої територіальної одиниці занизький, аби мати безпосередній контакт із нею. Навіть уряд провінції, та й, мабуть, жодна жива душа не знає, в якій точці Землі вона перебуває зараз. Крім того, нині надзвичайно важко отримати канал зв’язку із зовнішнім світом. Ми щойно втратили зв’язок із урядом провінції й от-от залишимося взагалі без енергопостачання.
— Ви можете відправити мене до Канберри?
— Я не можу дати вам літак, але можу виділити якийсь наземний транспорт. Хоча вам варто зважити на те, що дістатися туди вдасться швидше пішки. Пані Чен Сінь, я наполегливо вам раджу лишатися тут. Зараз повсюди панує хаос, бути деінде дуже небезпечно. Міста просто бомбардують, і — вірите чи ні — в нас ще порівняно спокійно.
Використовувати літаючі автомобілі в районах для переселення було неможливо через відсутність системи бездротового енергопостачання, тож лишалися тільки звичні літаки й наземний транспорт. Але з огляду на останні події подолати шлях транспортом стало дуже важко.
***
Вийшовши з мерії, Чен Сінь почула чергові вибухи. Хмара диму здійнялася в небо вже з іншого боку, й натовп зі збудженого перетворився на навіжений. Вона продерлася крізь юрбу й відшукала свій велосипед. Чен Сінь вирішила крутити педалі всі 50 кілометрів до столиці провінції й спробувати звідти зв’язатися з Томоко. Якщо й цей задум не вдасться, їй доведеться якимось чином потрапити в Канберру.
У будь-якому випадку це останнє, що вона може зробити, й хай там що, вона мусить впоратися.
Натовп раптом заспокоївся, оскільки над мерією вигулькнуло інформаційне вікно, що займало майже всю ширину намету. На вікнах подібного розміру міська влада раніше транслювала лише найважливіші повідомлення. Через нестабільну напругу в електричній мережі вікно миготіло, але на тлі ще темного вранішнього неба зображення можна було розгледіти без проблем.
В інформаційному вікні транслювалося зображення Будинку Парламенту в Канберрі, й хоча він був відкритий іще в 1988 році, люди досі за звичкою називали його Новим Парламентом. Здалеку будівля скидалася на зведений на верхівці пагорба величезний бункер із чи не найвищим флагштоком у світі. Сама щогла сягала 80 метрів, але додатково ще спиралася на чотири перехрещені велетенські сталеві балки. За задумом архітектора, вони мали символізувати стабільність, проте в реаліях сьогодення більше нагадували каркас намету. На верхівці конструкції зараз майорів прапор ООН, оскільки саме ця будівля в Канберрі була обрана штаб-квартирою після заворушень у Сіднеї.
Серце Чен Сінь стиснула невидима рука — вона розуміла, що пробила година Судного дня.
Зображення на екрані змінилося на людну залу Палати представників. На вимогу Томоко провести позачергову сесію Генеральної Асамблеї ООН тут зібралися представники всієї світової спільноти й командування Об’єднаного флоту.
Томоко стояла за трибуною у своїх уже звичних камуфляжі й чорній хустині, проте цього разу без катани за спиною. Зараз її обличчя вже не випромінювало гламурної холодності й жорстокості, а сяяло, як колись. Вона вклонилася присутнім, і Чен Сінь побачила в цьому жесті тінь тієї жінки, яка проводила для неї чайну церемонію два роки тому.
— Переселення успішно завершене! — Томоко знову вклонилася. — Щиро дякую вам! Цей великий подвиг можна порівняти з виходом із Африки давніх гомінідів десятки тисяч років тому. У взаємовідносинах двох цивілізацій почалася нова ера!
Цієї миті всі присутні в Палаті представників нервово підвели голови, зачувши звуки недалеких вибухів. Три довгі стельові люстри почали розгойдуватися, відкидаючи залою мерехтливі тіні й викликаючи думку про те, що будівля от-от завалиться.
— До того як величний трисоляріанський флот принесе людству мир і процвітання, вам доведеться потерпіти ще три місяці. Я сподіваюся, що ви впораєтеся з цими труднощами не гірше, ніж впоралися з всесвітньою імміграцією! А зараз проголошую австралійську резервацію повністю відрізаною й ізольованою від навколишнього світу. Сім зондів сильної взаємодії й Сили безпеки Землі підтримуватимуть абсолютну блокаду континенту. Кожен, хто наважиться залишити Австралію, вважатиметься агресором проти території Трисоляриса й буде знищений! Процес запобігання небезпеці з боку людства триватиме, тож за три місяці резервація має перейти на рівень натурального господарства. Використання будь-яких сучасних технологій, включно з енергетикою, забороняється. Як ви всі бачите, Сили безпеки методично знищують усі енергетичні потужності на материковій частині Австралії.
Люди навколо Чен Сінь перезиралися, сподіваючись, що дехто з присутніх зможе до пуття пояснити сенс останньої частини виступу Томоко.
— Це геноцид!!! — заволав хрипким голосом хтось у Палаті представників. На екрані тіні продовжували свій танок, ніби розгойдувалися тіла шибеників.
Так, це був акт геноциду.
Спочатку план із розміщення в Австралії 4,2 мільярда людей здавався нереалістичним. Але навіть після завершення переселення щільність населення дорівнювала 50 осіб на квадратний кілометр, що все ще було значно менше компактності проживання людей, скажімо, в Японії до переселення.
Передбачалося, що харчування й виживання людей в Австралії будуть забезпечені завдяки ефективним високотехнологічним сільськогосподарським підприємствам. У процесі переселення велика кількість фермерських господарств також переїхала до Австралії, де поновила свою роботу. На цих підприємствах генетично модифіковані культури вирощуються в десятки разів швидше за традиційні. Однак рівень природного освітлення не може забезпечити достатню кількість енергії для зростання, тож обов’язковою умовою є використання штучного освітлення великої потужності, яке потребує значних енерговитрат.
Після відключення енергопостачання цих підприємств рослини, які безперестанку поглинають ультрафіолет і навіть рентгенівське випромінювання, загинуть за кілька днів.
Наявних запасів продовольства для 4,2 мільярда людей вистачать щонайбільше на місяць.
— Я не розумію вашої реакції, — схоже, щиро здивувалася Томоко словам про геноцид.
— Як бути з харчами?! Звідки брати їжу?! — закричав хтось інший. Страх перед Томоко випарувався, поступившись крайньому розпачу.
Томоко обвела поглядом людей у залі:
— Їжа? Хіба це все не їжа? Погляньте навколо себе: суцільні запаси ще живої, рухливої їжі.
Томоко вимовила це тихо, немовби справді нагадувала людям про забуті засіки й житниці.
Жоден із присутніх не вимовив ані слова. Давно складений план вимирання дійшов до фінальної стадії. Час розмов уже давно минув.
— У майбутній гонитві за виживання більшість людей буде винищено. Коли кораблі
