Фундація та Імперія - Айзек Азімов
– Фундація, – тихо сказав він, – була найважчим завданням, з яким я мав справу. Щоб розбити її, потрібно було схилити на свій бік, знищити або вивести з ладу чималу частку її правлячого класу. Я міг би почати все спочатку, але існував коротший шлях, який я шукав. Зрештою, якщо силач може підняти вагу у п’ятсот фунтів, це не означає, що він прагне робити це весь час. Мій емоційний контроль є нелегкою справою, і я волію не користуватися ним, доки в цьому не виникне потреба. Тому я вирішив, що у першому нападі на Фундацію мені будуть потрібні союзники.
Вдаючи власного блазня, я шукав агента або агентів Фундації, які неминуче мали бути відправлені на Калган, щоб дізнатися про мою скромну персону. Тепер я знаю, що шукав Гена Прітчера. Та, на щастя, я знайшов вас. Я телепат, міледі, але недосконалий, тому визначив, що ви з Фундації. І це збило мене зі шляху. Не було нічого фатального в тому, що Прітчер приєднався до нас пізніше, але це призвело до помилки, що стала фатальною.
Торан вперше заворушився. Він обурено заговорив:
– Стривай-но. Ти хочеш сказати, що коли я зухвало поводився з тим лейтенантом на Калгані, маючи лише електрошоковий пістолет, і врятував тебе, я перебував під твоїм емоційним контролем? – Він забурмотів. – Ти маєш на увазі, що увесь цей час мої емоції були несправжніми?
На обличчі Магніфіко з’явилася слабка усмішка.
– А чому б і ні? Ви вважаєте, що це неможливо? Тоді спитайте себе… Хіба ви стали б ризикувати життям заради якоїсь дивної потвори, яку до того ніколи не бачили? Я гадаю, коли ви прийшли до тями, були вражені тим, що сталося.
– Так, – неуважно сказала Бейта. – Він був здивований. Це зрозуміло.
– Коли це відбувалося, – провадив далі Мул, – Торанові нічого не загрожувало. Лейтенант отримав суворі вказівки нас відпустити. Тож ми втрьох разом із Прітчером полетіли на Фундацію – і ви розумієте, чому моя кампанія стала розгортатися, мов за помахом чарівної палички. Коли Прітчер перебував під трибуналом і ми були на Фундації, я працював. Військові судді цього трибуналу пізніше командували ескадрами у війні. Вони здалися доволі легко, тож мій флот виграв не лише дрібні сутички, а й битву на Горлеґґорі.
Завдяки Прітчеру я познайомився з доктором Місом, і той із власної волі приніс мені візіосонор. Це полегшило мені справу. Хоча й не було цілком його власним бажанням.
Бейта втрутилася:
– Ці концерти! Я намагалася влаштувати їх. Тепер я розумію!
– Так, – сказав Магніфіко, – візіосонор працює як пристрій, що здійснює фокусування. Певним чином це примітивний пристрій для емоційного контролю. Із його допомогою я можу більш активно керувати великими масами людей і окремими особами. Концерти, які я давав перед поразкою Термінуса та Притулку, створили загальне передчуття катастрофи. Я був здатен знесилити кронпринца на Неотренторі і без візіосонора, але мені бракувало сили його вбити. Розумієте?
Але моєю найважливішою знахідкою був Еблінг Міс. Він міг бути… – Магніфіко сказав це із прикрістю, але потім швидко продовжив: – Існує особливий аспект емоційного контролю, про який ви не знаєте. Інтуїція, проникливість або схильність передчувати – це можна назвати, як завгодно. Але з нею теж можна поводитися як з емоцією. Принаймні, мені це було під силу. Розумієте?
Він почекав, але не почув заперечення.
– Людський мозок працює з низькою ефективністю. Зазвичай називають цифру у двадцять відсотків. Коли на якусь мить відбувається спалах більшої потужності, це називається передчуттям, проникливістю або інтуїцією. Я рано зрозумів, що здатен змусити мозок безперервно працювати з високою ефективністю. Цей процес убивчий для людини, яка потрапляє під вплив, але він корисний… Депресор ядерних реакцій, який я використовував у війні з Фундацією, був наслідком тиску на фахівця з Калгана. Я знову досягав свого зусиллями інших.
Еблінг Міс був головною мішенню. Його можливості були значними, він був мені потрібен. Ще до того, як розпочалася моя війна з Фундацією, я відправив представників на переговори з Імперією. І тоді ж почав пошуки Другої Фундації. Як і слід було очікувати, я її не знайшов. Звичайно, я розумів, що мушу її розшукати – і Еблінг Міс міг у цьому посприяти. З його розумом, який працював із високою ефективністю, він здатен був продублювати роботу самого Гарі Селдона.
Частково це йому вдалося. Я використав його сповна. Цей процес був безжалісним, але він мав бути завершений. Він вже помирав, та ще чіплявся за життя… – В його голосі знову почувся жаль. – Він прожив би ще досить довго. Разом, утрьох, ми могли би полетіти на Другу Фундацію. Це була б остання битва, якби не моя помилка.
Розхвилювавшись, Торан гостро сказав:
– Чого ти зволікаєш? Кажи вже, що це за помилка… і завершуй свою розповідь.
– Що ж, ідеться про вашу дружину. Вона незвичайна людина. Ніколи в житті я не зустрічав таких людей. Я… я… – Магніфіко раптом замовк. Із великими труднощами він продовжив, тепер у його голосі вчувалася якась жорстокість. – Я сподобався їй і мені навіть не довелося жонглювати її емоціями. Я ніколи не викликав у неї ані огиди, ані сміху. Я їй подобався!
Хіба ви не розумієте? Не розумієте, що це для мене означало? Ніколи раніше, ніхто… Тому я відчував вдячність. Розумієте, я не ліз до її розуму, не маніпулював її емоціями. Я надто сильно цінував це природне почуття, і саме це стало моєю помилкою – насамперед саме це.
Ви, Торане, були під контролем. Ви ніколи мене не підозрювали, нічого не питали, не бачили в мені нічого специфічного або дивного. Наприклад, коли нас зупинив «філійський корабель». До речі, вони знали наше розташування, тому що я підтримував із ними зв’язок, так само, як завжди підтримував зв’язок зі своїми генералами. Коли вони зупинили нас, мене повели на борт, щоб налаштувати капітана Прітчера, який був там у полоні. Коли я залишив їх, він вже був полковником, людиною Мула і мав владу. Уся ця процедура не була таємницею навіть для вас, Торане. Проте ви задовільнилися моїми плутаними поясненнями. Розумієте, до чого я веду?
Торан скривився і з викликом запитав:
– Ну а як тобі вдавалося підтримувати зв’язок зі своїми генералами?
