Фундація та Імперія - Айзек Азімов

– Гаразд… Але, Еблінгу, він не здається вам дивним? Чуєте, Еблінгу? Невже вас нічого не непокоїть?

Вона підсунула стілець ближче до нього і пильно подивилася йому в очі, ніби намагаючись прочитати в них відповідь.

Еблінг похитав головою.

– Ні. Що ви маєте на увазі?

– Те, що і ви, і полковник Прітчер стверджуєте, що Мул може впливати на людські емоції. Ви впевнені в цьому? Хіба Магніфіко не є слабким місцем у цій теорії?

Запала тиша.

Бейта придушила в собі порух добряче трусонути психолога.

– Що з вами сталося, Еблінгу? Магніфіко був блазнем Мула. Чому ж тоді той не навіяв йому любов та вірність? З якого дива, він, єдиний з усіх, хто контактував з Мулом, так його ненавидить?

– Так… Саме так, на нього вплинули. Звичайно, Бей! – Він здавалося, намагався якомога сильніше зосередитися, коли говорив. – Ви гадаєте, Мул ставиться до своїх блазнів так само, як і до генералів? Від останніх він вимагає вірності та відданості, але від блазня потребує самої покори. Чи ви помічали, що постійний стан паніки в Магніфіко виглядає патологічним? Чи вважаєте, що для людини нормально весь час відчувати переляк? Настільки сильний, що це виглядає комічно. Мабуть, саме цього домагався Мул, оскільки це заважало нам зрозуміти, яку допомогу ми можемо отримати від Магніфіко.

Бейта спитала:

– Ви хочете сказати, що інформація Магніфіко про Мула фальшива?

– Вона була оманливою, викривленою через патологічний страх. Мул не велетень, як вважає Магніфіко. Маючи надзвичайні розумові здібності, він, загалом, є звичайною людиною. Але його тішило, що бідолашному Магніфіко він здавався надлюдиною… – Психолог знизав плечима. – В будь-якому разі, інформація Магніфіко вже не має значення.

– А що ж тоді важливо?

Проте Міс звільнився від її руки і повернувся до проектора.

– Що тоді важливо? – повторила вона. – Друга Фундація?

Очі психолога швидко перебігли на неї.

– Я вам нічого про це не казав? Не пам’ятаю, чи розповідав вам щось, бо я ще не готовий. Що я вам казав?

– Нічого, – напружено відповіла Бейта. – О Галактико, ви нічого мені не казали, але я хочу все почути, бо смертельно втомилася. Коли це все скінчиться?

Міс глянув на неї дещо винуватим поглядом.

– Ну годі… моя… моя люба, я не хотів вас образити. Часом я забуваю… хто мої друзі. Іноді мені здається, що я не повинен усього говорити. Я маю потребу зберігати таємницю – але від Мула, а не від вас, моя люба. – Він люб’язно поплескав її по плечу.

Вона сказала:

– То що з Другою Фундацією?

Його голос машинально перейшов у шепіт.

– Ви знаєте, як ретельно Селдон замітав сліди? Ще місяць тому від матеріалів Селдонівського з’їзду я не мав би жодної користі, але до мене завітало дивне прозріння. Навіть зараз все здається мені хитким. Документи, видані з’їздом, часто не пов’язані між собою і завжди заплутані. Я не раз запитував себе, а чи розуміли самі учасники з’їзду, що було на думці в Селдона. Іноді мені здається, що він використовував з’їзд лише як гігантський фасад, а тим часом самотужки спорудив структуру…

– Фундацій? – підштовхнула його Бейта.

– Другої Фундації! З нашою Фундацією все було просто. Але про Другу Фундацію не було відомо нічого, крім назви. Про неї згадувалося, але усі деталі були заховані у нетрях математичних розрахунків. Є ще багато такого, чого я не збагнув, але за ці дні мені вдалося скласти певну невиразну картину з деякої інформації.

Фундація № 1 була світом учених природничих галузей. Вона виглядала як концентрація поступальних наукових сил Галактики, необхідна для того, щоб наука вижила. Туди не узяли жодних психологів. Це досить цікава деформація, і вона мала бути свідомою. Звичайним поясненням було те, що психоісторія Селдона найкраще функціонує тоді, коли окремі робочі одиниці, тобто люди, не знають про те, що відбувається, і тому можуть природно реагувати на всі ситуації. Ви стежите за моєю думкою, люба?..

– Так, докторе.

– Тоді слухайте уважно. Друга Фундація була світом науковців, які вивчають людський розум. Це було дзеркальне відображення нашого світу. Тут панувала психологія, а не фізика. – І з тріумфом додав: – Розумієте?

– Ні.

– Але ж, Бейто, поміркуйте трохи, скористайтеся своїми мізками! Гарі Селдон розумів, що психоісторія може передбачити лише ймовірності, а не безперечні факти. Завжди існувала межа похибки, а з часом ця межа зростає у геометричній прогресії. Природно, що Селдон вжив усіх можливих запобіжних заходів. Із наукового погляду, наша Фундація була сильною. Вона мала силу перемагати армії та зброю. Вона здатна була протистояти. Але що вона могла вдіяти проти ментальної атаки такого мутанта, як Мул?

– Із цим могли би впоратися психологи Другої Фундації! – Бейта відчула хвилювання.

– Так, так, так! Звичайно!

– Але вони й досі нічого не зробили.

– Звідки ви знаєте?

Бейта замислилася.

– Не знаю. У вас є докази того, що вони щось робили?

– Ні. Існує багато чинників, про які я нічого не знаю. Другу Фундацію не могли заснувати вже цілком розвинутою, так само, як і нашу. Ми повільно розвивалися і нарощували свою силу; так само мало бути і з ними. Лише зорям відомо, наскільки вони зміцніли. Чи вистачить їм сил боротися з Мулом? І чи знають вони взагалі про цю небезпеку? Чи мають здібних лідерів?

– Але якщо вони дотримуються плану Селдона, Мул має бути розбитий Другою Фундацією.

– Годі вже про цей план! – Міс задумливо зморщився. – Але Друга Фундація була набагато важчою справою, ніж перша. Вона значно складніша, а отже, легше помилитися. І якщо Друга Фундація не розіб’є Мула, то це буде погано, вкрай погано. Це може стати остаточним кінцем людської раси в тому вигляді, в якому ми її знаємо.

– Ні!

– Так. Якщо нащадки Мула успадкують його розумові здібності… Розумієте? Homo sapiens не зможе конкурувати з ними. Виникне нова панівна раса – нова аристократія – а люди стануть нижчою расою, що виконуватиме рабську працю. Чи не так?

– Згодна.

– І навіть якщо Мул раптом не зможе заснувати династію, він все одно створить спотворену нову Імперію, що триматиметься лише на його особистій владі. Вона зникне з його смертю; Галактика залишиться на тому ж рівні, що й до його появи, але вже не буде Фундацій, навколо яких могла б постати справжня та сильна Друга Імперія. Це означатиме тисячоліття варварства. Варварства, якому нема кінця-краю.

– Що нам робити? Ми можемо попередити Другу Фундацію?

– Ми мусимо, інакше вони можуть