Версола. Книга 1. Колоніст - Сергій Залевський

— Так от же один червоний — показав пальцем на той, що світився червоним спочатку.

— Це інше, це загальний результат лікування, він поступово мінятиме колір у бік зеленого. Як позеленіє — ця штука перестане рухатися і тріщати — відразу до мене, зніму приблуду, ясно?

— Спасибі, док — хлопець зацікавлено розглядав пристрій на своїй нозі.

— Спасибі в рот не покладеш, а-ха-ха-ха — засміявся від свого жарту лікар — з тебе тисяча сто двадцять бон.

Ком на зап'ястку пискнув, повідомляючи про отримання нової інформації — через хвилину Віктор підтвердив переказ коштів на рахунок медика.

— І ось ще що, хлопець — як опинишся з дівчиною в ліжку, скажи їй, що згори ти не можеш — у тебе ніжка бо-бо, а-ха-ха-ха — заіржав ескулап, випроваджуючи пацієнта з кабінету.

Наступних пару тижнів парочка нікуди не виїжджала, природно: Віктор більше часу проводив в інфомережі селища, вивчаючи історію колонізації Версоли, також завантажив собі базу по населених світах людства — натяків на Землю там не було і близько. Багато часу приділяв своєму морально-психологічному стану — часто зустрічався з протилежною статтю — тут йому навіть якось таланило перший час, і він намагався зрозуміти, чого це його так полюбили місцеві жінки, оскільки проблем з тим, щоб познайомитися і затягнути подругу в ліжко, не було ніяких. Як виявилося, все було прозаїчніше: лікар і його напарник розповіли своїм знайомим про дивовижне повернення пари мисливців з багатими трофеями і вдало відбитій ментальній атаці звірів. Додали до цього ще і бійці зовнішньої охорони периметра, барвисто розписавши усі тонкощі прибуття їх всюдихода в селище — усе це створило хлопцю деякий ореол героя, що врятував свого напарника від неминучої загибелі. Тому усі мисливці і (мисливки?) прагнули ближче познайомитися з ним, виразити свою повагу, ну а дівчата хотіли познайомитися ще ближче. Землянин був зовсім не проти, навіть зовсім навпаки, всіляко розширюючи круг своїх знайомств серед жіночого населення селища. За два тижні помітив, що дивний агрегат на коліні перестав виявляти яку-небудь активність, а головний світлодіод горів рівним зеленим кольором — відправився до доктора.

— Так, подивимося, як все пройшло, молодий чоловіче — бурмотав медик, знімаючи складний пристрій з ноги, а Віктор трохи здивувався такому зверненню — на вигляд докторові було трохи більше, ніж йому.

Результат лікування задовольнив ескулапа, та і сам пацієнт це бачив — на шкірі були ще видні рожеві шрами, але в цілому, коліно і нога виглядали, як нові. Єдиним наслідком виявилася спрогнозована медиком легка кульгавість — людина відчувала деяку незручність при ходьбі, правда, ніяких неприємних або больових відчуттів не відчував. Того ж дня партнери стояли біля свого всюдихода і розглядали ушкодження, які він отримав при атаці незрозумілої істоти біля селища.

— Що сказали в майстерні, Волш, скільки коштуватиме ремонт? — Віктор розглядав лобове скло, покрите дрібними тріщинами.

— Ну що сказали — сказали, читай і скинули перелік ремонтних робіт і ціни, лови — передаю копію.

Ком на руці хлопця пискнув, і він узяв планшет, щоб прочитати інформацію від фахівців з ремонту.

— Так: заміна пухиря — три з половиною тисячі, верхній люк — вісімсот, заміна стріли — ось сволочна тварюка, погнула підйомник — дві тисячі з чвертю, камера на стрілі — п'ятсот, ремонт корпусу — вісімсот, разом майже вісім штук на круг.

— Ще вважай, причіп потрібно купити — вісім шматків — потрапили ми на бабло, партнер.

— Фігня, у нас в савані стоїть цілий всюдихід, пропоную дотримуватися плану — висуваємося на точку, там деякий час полюємо на уніки, потім повертаємося і відновлюємо твою пташку. Я подумав, що у тебе все-таки автономність вища, та і движок економніший. Тому пропоную такий план: міняємо тільки лобове скло, усе інше не чіпаємо — приганятимемо трофей, причіп там такий же, як і у тебе був. Усе цінне знімемо і продамо — тоді і полагодимо фургон, може, зможемо навіть щось модернізувати.

— Тоді я займуся припасами і боєзапасом, на тебе теж брати, або ти сам собі купиш? — дочекавшись кивка партнера, продовжував — все, я переганяю машину в майстерню, до ранку обіцяли поміняти, а потім відразу стартуємо.

… Поки їхали, Волш встиг прочитати невелику лекцію про енергетичні рушниці — одна така була у нього в зброярні, також наш герой пам'ятав, що в кинутій техніці були схожі зразки.

— Головна перевага, ні, не так: головних переваг дві. По-перше: безшумність, а у разі, якщо ти працюєш по «м'ясу», то встигаєш завалити декілька звірів, поки ватажок не зрозуміє, що місце для стада небезпечне. По-друге: лазерний промінь наносить мінімальні ушкодження здобичі — це і ціла шкура, це і неушкоджені внутрішні органи, хоча за великим рахунком, і із звичайної рушниці можна вдало потрапити з першого разу в голову — мозки травоїдних ніхто не купує. Тепер про недоліки: все та ж мала поверхня зіткнення з тілом тварини — на відміну від кулі або голки, які розривають органи при попаданні, промінь лазера тільки пропалює дірку, а цього дуже часто буває мало, щоб повалити велику тварину.

— А проти хижаків застосовував колись енергетику, або тільки звичайні кінетичні рушниці? — поцікавився хлопець у бувалого мисливця.

— Всього пару разів: ми їздили в савану групою — три всюдиходи, шість бійців — на видноті завжди був