1Q84. Книга ІІ - Харукі Муракамі
Загалом розповідь не була надто довгою, але забрала більше часу, ніж він сподівався. Бо Фукаері запитувала, коли чогось не розуміла. І тоді Тенґо зупинявся і докладно відповідав на кожне її запитання. Описував розташування міста, поведінку котів і характер головного персонажа. Коли ж в оповіданні чогось не знаходив (а так траплялося часто), то сам відповідно додумував. Як і тоді, коли переробляв «Повітряну личинку». Здавалось, Фукаері захопилася оповіданням, її очі перестали бути сонними. Іноді вона заплющувала їх, щоб уявити собі краєвиди котячого міста. А коли розплющувала, то квапила Тенґо розповідати далі.
Коли він закінчив розповідь, дівчина, широко розтуливши очі, хвильку пильно дивилася на нього. Ніби кішка, яка щось вистежує у темряві своїми блискучими зіницями.
— Ви їздили до котячого міста, — сказала вона докірливо.
— Я?
— Ви їздили до свого котячого міста. І повернулися додому на електричці.
— Ти так відчуваєш?
Загорнувшись по горло літньою ковдрою, дівчина кивнула.
— Ти правду кажеш, — вів далі Тенґо. — Я їздив до котячого міста й повернувся додому на електричці.
— Зробили очищення? — спитала Фукаері.
— Очищення? — перепитав Тенґо. Яке там очищення? — Ні, ще не зробив.
— Його треба зробити.
— Яке очищення?
Дівчина не відповіла.
— Побувати в котячому місті й нічого після цього не зробити — це недобре.
Ніби розколюючи небо навпіл, торохнув сильний грім. Його гуркіт ставав дедалі гучнішим. Фукаері в ліжку аж зіщулилася.
— Ідіть сюди й обніміть мене, — сказала вона. — Нам обом треба разом поїхати до котячого міста.
— Чому?
— Можливо, карлики помітять вхід до квартири.
— Бо ми не зробили очищення?
— Бо ми обоє — одне ціле, — сказала Фукаері.
Розділ 13
(про Аомаме)
«Без твоєї любові»
— 1Q84 рік, — сказала Аомаме. — Ви хочете сказати, що рік, прозваний 1Q84, в якому я живу, не є справжнім 1984 роком?
— Надзвичайно важко сказати, що таке справжній світ, — відповів лідер, усе ще лежачи долілиць. — Однак тут — це справжній світ. У цьому нема сумніву. Біль, якого я зазнаю в цьому світі, — справжній. Смерть, яку несе цей світ, справжня. Кров, яка тече в жилах, справжня. Цей світ — не підробка. Не гіпотетичний. Не метафізичний. Ручаюсь. Однак зараз не 1984 рік, який ви знаєте.
— Може, це щось схоже на паралельний світ?
Чоловік силувано всміхнувся.
— Здається, ви забагато начиталися наукової фантастики. Ні, цей світ не паралельний. Від 1984 року не утворилося відгалуження — 1Q84 рік, і тепер вони, 1984 і 1Q84 роки, не рухаються паралельно. 1984 року вже ніде немає. І для вас, і для мене зараз існує лише 1Q84 рік.
— Ми пробралися в такий час.
— Саме так. Ми сюди пробралися. А може, такий час проник у нас. І наскільки я розумію, двері відчинилися тільки в один бік. Вороття назад нема.
— Це сталося тоді, коли я спустилася аварійними сходами на столичній швидкісній автостраді, — сказала Аомаме.
— На столичній швидкісній автостраді?
— Поблизу станції Санґендзяя, — відповіла Аомаме.
— Зрештою, байдуже, де це сталося, — сказав чоловік. — Для вас це — Санґендзяя. Але йдеться не про те, в якому конкретному місці це сталося. Головне — коли. Стрілку, так би мовити, перевели з однієї колії на іншу, й світ опинився в 1Q84 році.
Аомаме уявила собі, як кілька карликів спільно переводять залізничну стрілку. Серед ночі, під блідим місячним сяйвом.
— І цього 1Q84 року на небі з'явилося два Місяці? — спитала вона.
— Саме так. З'явилося два Місяці. Як знак того, що стрілку переведено. Завдяки цьому вдається відрізнити два світи. Але не всі люди бачать обидва Місяці. Ні, скоріше майже всі не бачать. Інакше кажучи, кількість людей, які знають, що зараз 1Q84 рік, обмежена.
— Тобто більшість людей у цьому світі не помічають, що час перемінився?
— Авжеж. Для більшості людей цей світ звичайний — такий, яким був завжди. Саме в такому розумінні я кажу, що «це справжній світ».
— Стрілку переведено, — сказала Аомаме. — Але якби цього не сталося, то ми з вами тут не зустрілися б, правда?
— Цього ніхто не знає. Це питання імовірності. Але, мабуть, ви маєте рацію.
— Те, що ви кажете, твердий факт чи гіпотеза?
— Гарне запитання. Однак розрізнити ці дві можливості надзвичайно важко. Ось послухайте, як про це говориться в одній давній пісні: «Without your love, it's a honkey-tonk parade». — Чоловік тихо проспівав собі під ніс. — «Без твоєї любові це лише дешевенький балаган». Ви знаєте цю пісню?
— «It's Only a Paper Moon».
— Так, і 1984 рік, і 1Q84 рік, у принципі, однакового походження. Якщо ви не вірите у світ і, крім того, нікого не любите, то все здається фальшивим. У будь-якому з двох світів лінію, що відділяє гіпотезу від факту, здебільшого очима не видно. Її видно тільки в душі.
— А хто перевів залізничну стрілку?
— Хто перевів залізничну стрілку? І на це важко відповісти. Причинно-наслідковий зв'язок у цьому разі не має особливої сили.
— Так чи інакше, чиясь воля занесла мене в цей світ з 1Q84 роком, — сказала Аомаме. — Але не моя.
— Це правда. Ви перемістилися в цей світ через те, що поїзд, на який ви сіли, після стрілки пішов іншою колією.
— До цього приклали свою руку карлики?
— У цьому світі вони існують. І принаймні тут їх так називають. Але не завжди вони мають людську подобу й назву.
Прикусивши губу, Аомаме задумалася над сказаним.
— Ваші міркування здаються мені суперечливими. Припустімо, що карлики перевели стрілку й перенесли мене в 1Q84 рік. Але якщо вони не бажають, щоб я вам щось зробила, то чому навмисне привели мене сюди? Хоча усунення мене мало б відповідати їхнім інтересам.
— Це нелегко пояснити, — спокійним голосом відповів чоловік. — Та у вас, бачу, швидко працює голова. Сподіваюсь, що, може, ви хоч трохи зрозумієте те, що я збираюся сказати. Як я вже зазначав, для світу, в якому ми живемо, найважливіше те, щоб підтримувався баланс між добром і злом. Карлики або їхня воля мають надзвичайну силу. Але чим частіше вони нею користуються, тим автоматично дедалі більше зростає опір цій силі. Таким чином світ підтримує делікатну рівновагу. Такий принцип залишається
