Сивий Капiтан - Володимир Миколайович Владко

"Переїхавши до iншого мiсця роботи, - повiдомлялось у донесеннi, - я вже не мав нiяких дальших вiдомостей про Ернана Рамiро. Чув тiльки, що в нього були якiсь великi неприємностi, що вiн був арештований. Але точно не знаю. А втiм, на пiдставi вищезазначеного висловлюю думку, що розшукуваний Сивий Капiтан i iнженер Ернан Рамiро - одна й та сама особа".

На цьому рапорт закiнчувався.

Мiгель Хуанес навiть не намагався стримати радостi: нарештi, нарештi з'явилися на свiт деякi вiдомостi про загадкову особу Сивого Капiтана! Тепер, вхопившись за цю нитку, можна буде збирати подальшу iнформацiю, яка, напевне, приведе полiцiю куди слiд! Не гаяти часу, негайно починати розслiдування!

Особливо уповноважений знову вiдчув грунт пiд ногами. Обличчя його набуло поважного вигляду, рука пригладила скуйовджене волосся. Будемо починати! I вiн звернувся до свого помiчника:

- Це, безумовно, дуже важливi вiдомостi, Френко. Але вони потребують негайної перевiрки. Можливо, нам пощастить дiзнатись про постiйне мiсцеперебування цього iнженера...

Хосе Френко випростався з переможним виглядом:

- Вже зроблено, пане Хуанес! Я не витрачав даремно часу, пане Хуанес...

- Що? Ви встановили мiсцеперебування Ернана Рамiро?

- Так, пане Хуанес. Вiн проживав ранiше на вулицi Сагасти, номер вiсiм, третiй поверх. Ось довiдка з адресного бюро! Звiдти й можна буде починати розшуки. А ще ж допоможуть архiвнi данi полiцiї, оскiльки вiн свого часу був арештований... Є ниточка, пане Хуанес, а вона вже до чогось нас доведе!

Мiгель Хуанес цього разу забув про рангову рiзницю i радiсно простягнув своєму помiчниковi руку:

- Френко, я беру назад свої слова! Ви таки цiнний працiвник, вiтаю вас. I... закрийте все ж таки рот, Френко!.. Я знайду спосiб вiдзначити вас.

- Дякую, пане Хуанес!

- На вулицю Сагасти, Френко! Я хочу особисто почати розслiдування! Викликайте машину, їдьмо!

Роздiл дев'ятий

1. ОБIЦЯНКА СИВОГО КАПIТАНА

I знов Олесь сидiв у кабiнi керування "Люцифером", жадiбно вдивляючись в рухи Сивого Капiтана, який працював з приладами. Скiльки їх тут! Маленькi й великi рукоятки, важелi, циферблати i покажчики, екрани, на яких спалахують i згасають зеленкуватi прямi й ламанi лiнiї, кольоровi лампочки, однi з яких горять рiвним спокiйним свiтлом, а iншi лише час вiд часу запалюються i наче пiдморгують, щоб звернути на себе увагу... Це iндикатори, якi сигналiзують про дiю тих чи iнших складних механiзмiв i приладiв, розташованих десь усерединi велетенської машини, що нею так упевнено i спокiйно керує Сивий Капiтан. От коли б дiзнатися про її таємницi, про те, як вона влаштована! Що ж, може, настане й такий час, про який Олесевi поки що лишається тiльки потай мрiяти.

Тим часом усе складалося якнайкраще. Коли вони з Валенто Клаудо i Мартою повернулися, Капiтан уважно вислухав розповiдь Валенто про долю давнього приятеля механiка, Педро Дорiльї. Клаудо закiнчив так:

- Я, звiсно, не знаю, Капiтане, можливо, що Педро Дорiльї i вiдомо щось про вас... тiльки я нiколи не чув, щоб ви згадували про нього. I тому менi все це здається якоюсь плутаниною. Ясно лише одне: Педро арештували, а Мартi вiд цього дуже погано. Що зробити - не знаю...

Настала довга пауза. Олесь тривожно вглядався в обличчя Капiтана, який щось наче обмiрковував. I вiн знав, що так само тривожно i стурбовано дивляться на Сивого Капiтана i Валенто, i Марта: що скаже, що вiдповiсть ця владна, загадкова людина, як поставиться вона до долi дiвчини?.. I що буде з батьком Марти?

Нарештi Капiтан заговорив:

- Ви маєте рацiю, Валенто. Я нiколи досi не чув iменi Педро Дорiльї. Думаю, що й вiн нiчого не знає про мене. Крiм, певна рiч, того, що вiдомо всiм пiсля нашої появи на Авеню-дель-Прадо. Очевидно, полiцiя цього разу схибила, вона не зможе нiчого дiзнатися вiд вашого друга. Але в тому, що вiн арештований, винен все ж таки я. Бо полiцiя шукає мене i тому арештовує кожного, на кого падає хоч найменша пiдозра. Я не хочу, щоб через мене страждали. I тому твого батька, Марто, визволю я сам.

- Ви?.. - радiсно вихопилося в дiвчини. На її щоках спалахнув яскравий рум'янець хвилювання, яке досi їй щастило приховувати.

- Так, - ствердив Сивий Капiтан. - До звiльнення твого батька я залишаю тебе тут, у мене. Звiсно, якщо ти не заперечуєш...

- Ой, та як же я можу заперечувати! Я така вдячна вам!

- То й добре. Валенто, у вас немає бiльше запитань? Все ясно?

- Так, Капiтане, - тамуючи радiсть, яка все ж таки вiдчувалася в його голосi, вiдповiв Клаудо.

- Гаразд. У нас мало часу. Ми вирушаємо.

2. ДЖЕРЕЛО ЕНЕРГIЇ "ЛЮЦИФЕРА"

I от "Люцифер" мчав тепер кудись на всю швидкiсть. Як i ранiше, захоплений юнак з неприхованим iнтересом стежив за всiм, що вiдбувалося в цiй чудеснiй машинi.

Мабуть, саме обличчя його досить красномовно говорило про характер i напрям думок, бо Сивий Капiтан, поглянувши, мов ненароком, на Олеся, ледве помiтно посмiхнувся i сказав:

- Менi здається, Олесю, що в тебе назбиралося вже чимало запитань до мене. Воно й зрозумiло, бо ти побачив тут багато нового для себе. Так?

Олесь мовчки кивнув головою: звiсно, так.

- Я навiть скажу тобi, що тебе зараз найбiльше цiкавить, - вiв далi Капiтан, уже не ховаючи посмiшки, яка так рiдко з'являлася на його суворому i рiшучому обличчi.- Ти хотiв би довiдатися про те, як влаштований "Люцифер". Я не помилився? Ну, тодi запитуй.

Юнак був вражений. Звiдки Сивий Капiтан мiг догадатися про його таємнi думки й бажання? Олесь набрав повнi груди повiтря i одразу ж спитав:

- Яка сила рухає "Люцифер"? Адже це не бензин, я певен. Бо хiба ж вiн може давати таку потужнiсть? Та й скiльки його було б потрiбно...

- Бачу, що ти вже задумувався над цим i дiйшов сам деяких висновкiв,схвально мовив Сивий Капiтан.- Я справдi використовую в "Люциферi" не бензин, а iнше, незрiвнянно могутнiше джерело енергiї. Будемо сподiватися, що ти зрозумiєш мої пояснення, хоч я певен, що все це здається тобi складним i... дещо фантастичним. Таким самим фантастичним, як це здавалося багатьом моїм друзям, коли я ще тiльки мрiяв збудувати "Люцифер"... Власне, я прагнув тодi створити душу й серце його,