Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга - Юрій Миколайович Щербак

— Відіб'ємо. Роздамо вам зброю, армію організуємо.

— Без землі нам не жити, — Аскольд передав сонного Івася в руки Гайдука. — Потримайте, я зараз вернуся.

Він пішов до хати й повернувся з синім пластиковим конвертом, туго перемотаним коричневою клейкою стрічкою.

— Це вам. Це все, що залишилось від Божени.

Перш ніж віддати батькові Івасика, Гайдук відчув тепло малюка, що несло заспокоєння. «Це називається нірвана», — подумав Гайдук. Хлопчик усміхався уві сні так блаженно, наче бачив щасливе видіння — сяєво, яке щедро линуло на землю з небесних сфер, — і ніхто на землі ще не помітив цього тихого світла, за яким спрагли люди, але мале дитя вже було благословенне цим знаком життя і спасіння.

Коли вони від'їжджали, хлопці з самооборони ще не повернулися, Григорій Невінчаний пообіцяв проконтролювати все, пов'язане з замахом на Гайдука, і доповісти в Києві. Принагідно й розповісти історію своїх мандрів у часи Великої Темряви.

«Козак Мамай» повертався до Києва іншим маршрутом, звернувши при виїзді з Феофанійського лісу праворуч до торговельного центру «Магелан», а далі знову праворуч — повз територію сірих пагорбів Голосієва.

Оля сумно і мовчки сиділа — куди тільки поділася її ейфорія? — а Гайдук похмуро думав про Вожену

Бог дуже любив Землю як найкраще своє творіння і тому не витримав довгої розлуки й повернувся з далеких галактик. Він побачив темну планету, оповиту хмарами попелу, немовби запнуту брудними ганчірками. Його всепроникний погляд, для якого сіро-коричнева пелена хмар не становила жодної перешкоди, узрів свинцеву поверхню океанів і потопаючі в пітьмі масиви континентів, позбавлені звичного сяєва великих міст-метрополій. Лишень де-не-де мерехтіло слабке світло енергонезалежних земель — Норвегії, Швейцарії чи Канади, — де працювали в автоматичному режимі гідроелектростанції. Ні Темрява, ні падіння економіки, ні загибель великих людських популяцій не занепокоїли Господа, бо, як істота справедлива і мудра, Він знав:

— по-перше, що люди завинили перед Ним, не послухалися Його пересторог, занурившись у численні гріхи содомії, безвір'я, віровідступництва, брехні, братовбивства, анархічної розпусти й віртуального блуду, у зло повсякденне, — і Він тому покарав їх;

— по-друге, що життя відродиться згодом і все почнеться спочатку — до наступного Великого Спалаху.

Але що насправді занепокоїло Бога — це те, що за Його відсутності Сатана, перенісши свій трон з Содому і Гоморри до Пешавару, на кордоні Пакистану й Афганістану, значно посилив свою інформаційну присутність на Землі серед народів людських, провівши низку пропагандистських кампаній і пустивши поголос про боязку втечу Бога з земних Його володінь, про те, що зрадив Господь людей, кинувши їх у годину Темряви; численна агентура Сатани, прибравши подобу фальшивих пророків, сіяла на Землі зневіру, ненависть і розпач. Настали часи злославні, й Господь уже не міг стояти осторонь, дивлячись, як творіння Його — Земля і життя на ній — поринають у темряву духовну, у безвихідь.

Вислухавши доповіді близьких співробітників про ситуацію на Землі, Бог негайно увімкнув стільниковий телефон ВНЗ (вищого небесного зв'язку) й набрав номер Сатани: 666. Між Ним і Сатаною відбувся такий діалог:

БОГ. На якій підставі ти, Сатано, порушуєш існуючі домовленості про розмежування зон впливу?

САТАНА. Рівновагу порушив Ти, дозволивши Твоїм дітям, божевільним землянам, провести серію ядерних вибухів. Ти що, не знав, які наслідки потягне за собою Твій дозвіл? Не читав спеціальної літератури про ядерну ніч?

Б. Припустимо, я помилявся, в чому каюсь. Але ти не мав права оголошувати Землю своїм володінням — зоною Абсолютного Зла.

С. (сміючись). Я тільки заповнив існуючий вакуум влади.

Б. З метою відновлення запровадженого мною світопорядку я відправляю на Землю особливий легіон Ангелів Світла…

С. (іронічно)… яких у всеозброєнні чекатиме і знищить мій легіон Ангелів Безодні.

Б. Пропоную не починати нової Небесної Війни, бо світ може не витримати нового випробування.

С. Я не проти, бо немає в Універсумі миролюбнішої сили, ніж я та мої Ангели Безодні. Але ти програв людство, яке зневірилося в добрі, в існуванні милосердя. Люди не вірять у Тебе.

Б. Це наклеп! За найсвіжішими соціологічними дослідженнями, до двадцяти відсотків людей — це святі, добрі, благочестиві люди, які слідують моїм заповідям.

С. А сорок відсотків віддали мені душу й не хочуть чути про Твоє існування.

Б. Ти знаєш, наскільки брехливими є дані так званих соціологічних досліджень. Але можу погодитись з тим, що ситуація не є нормальною, і я вживу всіх необхідних заходів, щоб змінити її на свою користь.

С (гмикає). Ну-ну, спробуй.

Б. (роздратовано). Кінець зв'язку.

Після цієї розмови Бог, який тимчасово оселився в Тибеті, розмістивши поряд свою Адміністрацію, почав думати нелегку думу про шляхи виходу з ситуації, що склалася.

Падіння в 2076 році російської Імперії Двоголового Орла, яке боярин Басманов схарактеризував як найбільшу геополітичну трагедію XXI століття, вирішило на певний час питання політико-економічної орієнтації різних частин імперії — від Євро-російської республіки (ЄВРОР) на Балтиці зі столицею Кенігсберг до Російсько-японської асоціації на Далекому Сході (РОСЯПА);