Сплячі красуні - Стівен Кінг

Клінт завагався на якусь хвильку і зрештою видав евфемізм, що здавався єдино можливим і водночас абсолютно хибним:

– І дозволити природі діяти своїм чином.

Хоча ця річ не належала до жодної знаної йому природної форми.

Котс зітхнула.

Вони вийшли в коридор, і директорка сказала Квіґлі, щоб передав усім: нікому не торкатися порості на Мак-Дейвід.

2

Робітниці столярної майстерні їли не в загальній їдальні, а на місці, в погідні дні утримуваним дозволяли пообідати надворі, в тіні будівлі. Цей день був погідним, і вже за це Джінет Сорлі була йому вдячна. Доки вона поралась у городі, а доктор Норкросс балакав по телефону, її голови торкнувся біль, і тепер, неначе якийсь сталевий штир, що почав свердлити ліву скроню, проривався дедалі глибше. І сморід лаку аж ніяк тут не був допоміжним. Свіже повітря надворі могло б розвіяти цей біль.

За десять хвилин до дванадцятої дві червоноблузниці — довірені утримувані — закотили столик із сендвічами, лимонадом і стаканчиками шоколадного крему. О дванадцятій продзижчав дзвінок. Джінет останній раз крутнула ніжку стільця, яку шліфувала, і вимкнула свій токарний станок. Так само зробили півдюжини утримуваних. Упав рівень децибелів. Тепер єдиним звуком у приміщенні — жарко тут, а ще навіть не червень — залишалося невгамовно високе виття потужного пилосмока, за допомогою якого Рі Демпстер прибирала тирсу між останнім рядом станків і стіною.

— Утримувана, зараз же вимкніть! — гаркнув Тіґ Мерфі. Він був новоприйнятим офіцером. І, як всі новачки, бага-то кричав, оскільки досі був невпевненим у собі.

— Уже обід! Ви що, не чули дзвінка?

Рі почала:

— Офіцере, мені тут залишилося трішки…

— Вимкніть, я сказав, вимкніть!

— Так, офіцере.

Рі вимкнула пилосмок, і тиша подарувала Джінет трепет полегшення. Боліли пальці в робочих рукавичках, боліла голова від смороду лаку. Їй хотілося одного — повернутися до своєї старої доброї В-7, де в неї був аспірин (офіційно ухвалені пігулки із Зеленого списку, але на місяць їх дозволялося тільки дванадцять штук.) Тоді вона, можливо, змогла б поспати до вечері Крила В о шостій.

— Шикуйсь, руки вгору, — покрикував офіцер Мерфі. — Шикуйсь, руки вгору, покажіть мені ваші інструменти, пані.

Вони вишикувалися, Рі, яка стояла попереду Джінет, прошепотіла:

— Якийсь, типу, жирнуватий цей офіцер Мерфі, угу?

— Мабуть, їв торт разом з Мішель Обамою, — також пошепки відповіла їй Джінет, і Рі захихотіла.

Усі підняли свої інструменти: шліфувальні бруски, викрутки, дрилі, долота. Джінет загадалася, чи дозволяють доступ до такої потенційно небезпечної зброї утримуваним в чоловічих тюрмах? Особливо це стосується викруток. Викруткою можна вбити, як їй самій це було добре відомо. Ага, це ж і біль вона в своїй голові так відчуває: наче там викрутка. Вкручується. Знаходить м’яке м’ясо і роздирає його.

— Пані, сьогодні будемо їсти аль фреско[106]?

Хтось казав, що офіцер Мерфі був викладачем у старшій школі, поки той факультет не скоротили.

— Це означає…

— Надворі, — промурмотіла Джінет. — Їсти надворі.

Мерфі показав на неї:

— О, серед нас стипендіатка Родса[107].

Але при цьому він трішечки усміхався, тому це не здалося образливим.

Інструменти було перевірено, зібрано й покладено до сталевої скрині на підлозі, яку після цього замкнено. Меблева бригада підступила до стола, розібрала сандвічі та картонні стакани з напоями і чекала, поки Мерфі їх порахує.

— Пані, пречудове надвір’я чекає вас. Хтось, прихопіть для мене шинки з сиром.

— Буде тобі, красунчику, — стиха пробурмотіла Ейнджел Фіцрой.

Мерфі кинув на неї гострий погляд, на який Фіцрой відповіла своїм, невинним. Джінет стало його трішки жаль. Але за жаль харчів не купиш, як приказувала її мати. Джінет давала Мерфі три місяці. Це найбільше.

Вироївшись із майстерні, жінки посідали на траві попід стіною будівлі.

— Ти собі що взяла? — спитала Рі.

Джінет роздивлялася глибини свого сендвіча.

— Курчатину.

— А в мене тунець. Хочеш, поміняємося?

Джінет було все одно, вона й на крихту не почувалася голодною, тому помінялася. Примушувала себе їсти, сподіваючись, що це трішки полегшить біль у голові. Пила лимонад, який здавався гірким на смак, але коли Рі принесла їй стаканчик крему, Джінет похитала головою. Шоколад роздмухує мігрень, а якщо вже наявний біль зросте до такого рівня, їй доведеться йти до шпиталю по «Зоміг»[108], який вона зможе отримати, тільки якщо доктор Норкросс досі тут. Уже пішла поголоска, що постійні фельдшерки не з’явилися на роботу.

До головної будівлі в’язниці вела бетонна доріжка, і хтось прикрасив її вже вицвілими клітинками для гри в класики. Кілька жінок підвелися, знайшли камінці й почали грати, приказуючи лічилки, які, певне, вивчили ще в дитинстві. Джінет подумала: «Як кумедно, чого тільки не застрягає в людській голові».

Вона запила останній шматочок сендвіча останнім ковтком гіркого лимонаду, відхилилася спиною на стіну і заплющила очі. Чи їй в голові трохи полегшало? Можливо. Як там не є, вони ще мають хвилин п’ятнадцять щонайменше. Вона може трішки подрімати…

Саме тоді зі столярки й вискочив офіцер Пітерз, як той стрибучий чортик із коробки. Чи як троль, що ховався під каменищем. Він подивився на жінок, які грали в класи, потім на жінок, які сиділи під стіною будівлі. Його очі зупинились на Джінет.

— Сорлі, ходи-но сюди. Маю роботу для тебе.

Йобаний Пітерз. Цицькохват і задощуп, який завжди примудрявся робити це в якійсь із численних сліпих зон, яких не зовсім сягали камери спостереження. Він знав їх усі. А якщо бодай щось скажеш, він тобі цицьку не просто потисне, а зазвичай ще й з викрутом.

— Офіцере, в мене обідня перерва, — сказала вона якомога привітніше.

— Мені здається, ти вже скінчила. Зараз же піднімай своє гузно і ходім зі мною.

Мерфі дивився невпевнено, але стосовно роботи в жіночій в’язниці в голову йому було вбите одне правило: офіцерам-чоловікам не дозволено перебувати сам на сам з будьякою з утримуваних.

— Система підстраховки, Доне, тільки з товаркою.

У Пітерза розпашілися щоки. Він був не в настрої слухати банальщину від цього заучка, особливо після нищівного наїзду на нього Котс і дзвінка, який він щойно отримав від Бланш Мак-Інтай, яка повідомила, що в зв’язку з «ситуацією в країні» він «мусить» тягнути дві зміни. Дон подивився у себе в телефоні, «ситуація в країні» була та, що зграя старих баб у богадільні підчепила якийсь грибок. Котс зовсім здуріла.