Година Бика - Іван Антонович Єфремов
— Переконливо! — сказав Соль Саїн.
— І все ж це не виправдання методів давнини, — сказав Тор Лік.
— Не виправдання, я вже сказала, — відповіла Фай Родіс. — Але уявімо собі шальку терезів. Кинемо на одну можливість допомогти всій планеті, а на другу — брехливу комедію, розіграну мною. Що переважить?
— Не варто сперечатися, — згодилась Мента Кор, — але суть справи не в співвідношенні добра й зла, горя й радості, які, ми знаємо, абсолютні лише в мірі, а не в порівнянні. Зерно небезпеки тут, як я розумію, у рівні вчинку, бо, ступивши на шлях брехні й залякування, як визначити міру і ту грань, далі якої не можна пройти, щоб не впасти?
— Мента, ви дуже точно висловили загальну думку, — сказала Чеді Даан, яка раптово з’явилась у залі. — Брехня викличе брехню у відповідь, переляк — взаємні спроби настрахати, для подолання яких потрібні нові обмани й залякування, все покотиться вниз нестримною лавиною жаху й горя.
— Я впевнена, що сутність протиріччя ви формулюєте правильно, але поки що ці останні ступені — далека абстракція, — сказала Фай Родіс.
Синє вічко погасло. Планета Ян-Ях викликала «Темне Полум’я». Засвітились екрани на кораблі і в Оселі Ради Чотирьох.
Чойо Чагас сидів неприродно штивно, схрестивши на грудях руки, і дивився землянам у вічі.
— Я дозволяю відвідання планети і запрошую до мене в гості. За добу буде підготовлене і вказане місце посадки корабля.
Фай Родіс, підвівшись, уклонилася, вклавши в цей рух ледь помітну грайливість і жіночу іронічність.
— Дякую вам від імені Землі та моїх супутників. Поспішати з посадкою немає потреби. Ми повинні пройти імунізацію, щоб не занести вам тих хвороботворних елементів, проти яких у вас нема антитіл, і створити імунітет для себе. Тепер, маючи дозвіл, ми візьмемо проби землі, води й повітря…
— Без посадки?
— Атож, для цього є апарати — у нас їх називають черкаючими ракетами. Думаю, що днів через десять ми будемо готовими до посадки. Крім того… — Фай Родіс на мить затнулась.
— Крім того? — гостро зблиснули очі Чойо Чагаса.
— Я викличу другий зореліт. Він обертатиметься на високій орбіті навколо Ян-Ях, чекаючи нас, — на випадок аварії нашого зорельота.
— Невже водії кораблів Землі такі невправні? — роздратовано сказав Чойо Чагас. Члени Ради Чотирьох обмінялися збентеженими поглядами.
— Мандрівники космосу чи бурлаки всесвіту, як назвали нас Вартові Неба, мають бути готовими до будь-яких випадковостей, — наголосила на останньому слові Фай Родіс.
Володар Торманса знехотя кивнув, і телеаудієнція скінчилась.
Розділ IV
ВІДГОМІН ІНФЕРНО
Громадисько «Темного Полум’я» наблизилося до поверхні планети. Швидкість обльоту зростала, і розріджене на висоті сотень кілометрів повітря оглушливо ревіло за неприступними стінками корабля, надійно захищеними і від перегріву, і від будь-якої радіації. Цей звук страхітливої сили вловлювали звукозонди Торманса. Виявляється, і тут були прилади, які записували звукову хроніку неба. Підсилювачі донесли цей одноманітний, різкий, як сигнал небезпеки, звук до кабінетів учених-спостерігачів, до високих веж Вартових Неба і просторих апартаментів правителів, сповіщаючи про наближення непроханого гостя, який лякав і приваблював.
Невтомно трудилися техніки зорельота, вираховуючи програми і закладаючи їх у тупоносі ракети. Невдовзі пачки спіральних трубок, зачохлені в п’ятиметрові рибоподібні оболонки, одірвалися від корабля, окреслили величезні параболи і торкнулися поверхні планети в заздалегідь визначених місцях. Одна черкнула по хвилях океану, друга пронеслась у його глибинах, третя розпорола гладінь річки, подальші проорали поля, річки й зелені зони в дозволених тормансіанами місцях. І, знову піднявшись на висоту обльоту, ракети приєднувались до бортів «Темного Полум’я», несучи для його лабораторій біологічні проби води, землі й повітря чужої планети.
Нея Холлі, Евіза Танет і Тівіса Хенако третю добу не стуляли очей. Під журливий спів ультрацентрифуг вони не відходили від протонних мікроскопів і термостатів із незліченними серіями бактеріальних та вірусних культур. Аналітичні компаратори порівнювали токсини шкідливих мікробів Землі й Торманса і виводили довгі формули імунологічних реакцій, щоб нейтралізувати досі незнані хвороботворні начала. Імунізацію одержували однаковою мірою як призначені до висадки, так і ті, що лишалися на кораблі. Члени екіпажу важко дихали, у них палали обличчя, і очі гарячково блищали. Тор Ліка і Менту Кор довелося навіть занурити в гіпнотичний сон, оскільки сила реакції організму вимагала виключення будь-якої діяльності.
І все ж за кілька днів Евіза Танет оголосила, що вона невдо-волена результатами і не може гарантувати повноцінного захисту.
— Який термін досягнення повноцінності? — запитала її Фай Родіс.
Трохи збентежена Евіза відповіла не зразу.
— Я гадала, що зустріну тут звичайний комплекс. Адже тормансіани привезли із Землі в своїх кишечниках ту саму бактеріальну флору, без якої не можемо існувати й ми. Якщо вони не були знищені місцевими мікробами, а, навпаки, процвітали, це означає, що земні бактерії і віруси приглушили первісний мікросвіт Торманса. Одначе виявлено два надзвичайно шкідливі віруси. Вони могли виникнути лише в умовах колосальної скупченості людей. Зараз нічого подібного ми на Тормансі не спостерігаємо.
— Це непрямі підтвердження колишнього перенаселення планети, — сказала Фай Родіс, — але нам треба якомога швидше спуститися на Торманс.
— Перебудова наших захисних реакцій навряд чи відбудеться раніше, аніж за два місяці, — заявила Евіза Танет таким тоном, ніби вона була винна в неможливості швидше провести імунізацію.
Фай Родіс усміхнулась їй.
— Що вдієш! Хочеться бути повноправним гостем нової землі, і майже ніколи це не вдається. Повсякчас виникають обставини, які кваплять, не дозволяють
