У вогні - Сьюзен Коллінз

— Гірше буде, коли ми дістанемось додому і мені знов доведеться спати самому, — промовив він.

Він мав рацію — ми вже були майже вдома.

На сьогодні порядок денний в Окрузі 12 передбачав вечерю в будинку мера Андерсі, а на завтра — Свято врожаю і мітинг на честь переможців на площі. В останній день Туру переможців усі святкують Свято врожаю, але зазвичай це просто вечеря вдома або з друзями (якщо ти можеш це собі дозволити). Цього року це буде подія на весь округ, а оскільки Капітолій її спонсорує, то весь округ завтра матиме напхані животи.

Приготування здебільшого відбуватимуться в будинку мера, адже для вуличних заходів нас доведеться замотувати в шуби. На залізничній станції ми пробули недовго: поусміхались публіці, помахали руками — і нас заштовхали в машину. Навіть не дозволили нам до вечері побачитися з родинами.

Я навіть раділа, що все відбуватиметься вдома у мера, а не в Будинку правосуддя, де по смерті вшановували мого батька й куди мене привели після Жнив для щемливих прощань із близькими. В Будинку правосуддя забагато смутку.

Домівка мера Андерсі мені до вподоби, особливо тепер, коли ми з його донькою Мадж потоваришували. Власне, ми завжди були подругами. Але офіційно це підтвердилось, коли вона прийшла попрощатися зі мною перед Іграми. І коли на удачу подарувала мені брошку з переспівницею. Відтоді як я повернулась додому, ми чимало часу проводили разом. Виявилося, що у Мадж також купа вільного часу, який треба чимось заповнити. Спочатку нам було трохи ніяково, оскільки ми не знали, чим зайнятися. Знаю, інші дівчата нашого віку теревенять про хлопців, і про одяг, і про інших дівчат. Ми з Мадж пліткарками не були, а розмови про одяг узагалі мене втомлюють. Та після кількох невдалих спроб я з’ясувала, що Мадж до смерті хоче побувати в лісі, тож я кілька разів брала її з собою й навіть навчила стріляти. Вона в свою чергу хотіла навчити мене грати на піаніно, але мені більше подобалося слухати, як грає вона. Іноді ми залишались одна в одної на обід. Мадж залюбки обідала у мене. Її батьки були милими, але не думаю, що вона сама бачила їх часто. Її батько має цілий Округ 12 під орудою, а мати страждає на жахливі мігрені, які декілька днів поспіль можуть тримати її в ліжку.

— Може, вам варто звозити її в Капітолій, — сказала я в один із таких днів. Того дня ми не грали на піаніно, оскільки навіть через два поверхи музика тільки посилювала мігрень. — Закладаюся, там зможуть її вилікувати.

— Так. Але в Капітолій не можна поїхати просто так, без запрошення, — сумовито промовила Мадж. — Навіть привілеї мера обмежені.

Коли ми дісталися будинку мера, я встигла тільки швидко обійняти Мадж — і вже Еффі відіслала мене на третій поверх готуватися до святкування. Коли я нарешті була зачесана і вдягнена в довжелезну сріблясту сукню, до вечері залишалася ще ціла година, тому я вислизнула, щоб пошукати Мадж.

Її кімната була розташована на другому поверсі, де й дві гостьові кімнати та кабінет її батька. Я застромила голову в кабінет, щоб привітатися з мером, але там було порожньо. Телевізор дзижчав, і я зупинилась — показували нас із Пітою на вчорашній вечірці в Капітолії. Ми танцювали, їли, цілувались. Напевно, зараз це транслюють у кожному будинку в Панемі. І глядачів, мабуть, уже нудить від Ромео і Джульєтти з Округу 12. Бо особисто мене вже нудить.

Я вже збиралася вийти геть, коли мою увагу привернула сирена. Я озирнулась і побачила, що екран телевізора почорнів. А потім на ньому спалахнули літери: «Останні новини з Округу 8». Інстинктивно я відчула, що ця інформація призначена не для моїх очей, а лише для мерових. Я мала тікати. І то швидко. Але я натомість прикипіла до телевізора.

На екрані з’явилась дикторка, якої я ще не бачила, — сива жінка з хрипким владним голосом. Вона повідомила, що становище погіршується і що оголошено тривогу третього ступеня. До Округу 8 спрямовані додаткові війська, а виробництво текстильної продукції призупинено.

Далі з жінки переключили на чоловіка, який вів репортаж із майдану в Окрузі 8. Я впізнала майдан, бо ж відвідала його минулого тижня. На дахах, що оточували майдан, і досі майоріли плакати з моїм обличчям. А внизу я побачила величезну юрбу. Майдан був ущерть забитий мітингувальниками, всі обличчя були затулені ганчірками й саморобними масками, люди галасували та жбурляли каміння. Будівлі палали. Миротворці навмання стріляли в натовп.

Такого я ще зроду не бачила, але миттю втямила одне. Ось що президент Снігоу називає заворушеннями.

Розділ 7

Шкіряна торба з їжею і термос гарячого чаю. Пара шкіряних рукавиць хутром усередину, які забув Цинна. Три гілочки, що я зламала з голих дерев і розклала на снігу, щоб позначити напрямок мого руху. Ось що я залишила для Гейла на нашому звичному місці зустрічей першої неділі після Свята врожаю.

Я рухалася крізь холодний туманний ліс, прокладаючи стежку, яка для Гейла буде незнайомою, але мої ноги легко її відшукали. Вела вона до озера. Я більше не вірила, що наше звичне місце побачень і досі гарантує приватність, а сьогодні приватність була мені вкрай необхідна, бо я збиралась вилити Гейлові душу. Та чи він узагалі прийде? Якщо не прийде, мені доведеться ризикнути і вночі піти до нього додому. Є речі, які він повинен знати... речі, які він повинен допомогти мені зрозуміти...

Тільки-но зміст того, що я побачила по телевізору в будинку мера Андерсі, дійшов до мене, я вибігла з кімнати і спустилась у передпокій. Дуже вчасно, бо мер саме піднімався сходами нагору. Я тільки помахала йому рукою.

— Шукаєш Мадж? — привітно спитав він.

— Так, хочу показати їй свою сукню, — відповіла я.

— Ну, ти знаєш де її знайти.

В цю мить із його кабінету знов пролунав сигнал тривоги. Обличчя мера спохмурніло.

— Вибач, маю йти, — сказав він і попрямував до кабінету, щільно причинивши по собі двері.

Я стояла в коридорі й чекала, доки трохи заспокояться нерви. Стояла і нагадувала собі, що маю поводитися природно. Потім рушила до кімнати Мадж — подруга сиділа за туалетним столиком і перед дзеркалом розчісувала біляві кучері. Вдягнена вона була в ту саму чудову білу сукню, що і на Жнива. Мадж побачила