Крига. Частини І–ІІ - Яцек Дукай
Спілка чинної боротьби — польська таємна парамілітарна організація, утворена у Львові 1908 року діячами Бойової організації ПСП на чолі з Соснковським з метою підготовки у «стрілецьких» організаціях військових кадрів для майбутнього повстання в усіх частинах поділеної Польщі; комендантом Спілки був Пілсудський.
Спіноза, Борух (1632–1677) — голландський філософ, тісно пов’язаний з єврейською філософською традицією, один із найвідоміших пантеїстів, автор фундаментальних творів на теми етики.
Столипін, Пйотр Аркадьєвіч (1862–1911) — російський державний діяч, прем’єр-міністр (1906–1911); прихильник суворого авторитарного управління, військово-польових судів без адвокатів і подальших розстрілів учасників революції, противник демократичних форм правління і російський націоналіст, водночас ініціатор енерґійних економічних реформ, зокрема аграрної, в рамках якої громадян масово переселяли до Сибіру, даючи їм земельні наділи; у некрижаній реальності на Столипіна було вчинено 11 замахів, урешті він загинув у Києві від рук анархіста Дмітрія Боґрова.
Стретт, Джон Вільям, лорд Релей (1842–1919) — британський фізик і математик, лауреат Нобелівської премії 1904 року за відкриття газу аргону; відкрив явище «розсіяння Релея» і передбачив існування поверхневих хвиль («хвиль Релея»), відкрив закон розподілу енерґії випромінювання в спектрі абсолютно чорного тіла, що мало велике значення для квантової теорії; з його прізвищем пов’язані також винайдені ним диск, інтерферометр і манометр.
Струве, Пйотр Бернґардовіч (1870–1944) — російський політичний і громадський діяч, економіст, історик і філософ, представник легального марксизму, а згодом редактор часопису партії конституційних демократів «Російська думка»; викладач Петербурзької політехніки, депутат Державної думи; у некрижаній реальності після Жовтневого перевороту — учасник білого руху, а з 1921 року — в еміграції, співавтор збірників «Віхи» і «З глибин».
Струвівці — тут послідовники Струве, помірковані ліві ліберали і конституційні демократи, екстрапольована політична сила, якої насправді не існувало.
Сун Ят-Сен (1866–1925) — китайський революціонер і політик, «батько нації», організатор Синьхайської революції 1911 року в південних провінціях Китаю, потім перший президент незалежної республіки; згодом творець партії Куомінтан; «доктором Сунем» його називають, оскільки він був лікарем за фахом; його політична філософія спиралася на три принципи: націоналізм, народовладдя, народний добробут.
Твен, Марк (1835–1910) — видатний американський письменник, сатирик, публіцист; творець літературної традиції, значною мірою пов’язаної з Півднем США; мандруючи світом, відвідав і Російську імперію (наприкінці 1860-х); історичний факт — дружба з Ніколою Теслою, в лабораторії якого він проводив багато часу і запозичив чимало наукового матеріалу для роману про подорож у часі «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» (1889).
Тесла, Нікола (1856–1943) — геніальний сербський і американський фізик та винахідник (бл. 800 новацій, зокрема змінний струм, флуоресцентне світло, бездротова передача енерґії, дистанційне керування, лікування струмом високої частоти, електричний годинник, двигун на сонячній енерґії; першим винайшов радіо); уродженець хорватських теренів Австро-Угорщини, навчався в Технічному університеті Ґраца й Карловому університеті в Празі; працював у Парижі в компанії Едісона (1882–1884), створив діючу модель індукційного генератора змінного струму; 1884 року перебрався до Нью-Йорка, де спершу працював в Едісона, згодом порвав із ним через несплату коштів і перейшов до «Вестінґгауз Електрік», яка викупила в нього понад 40 патентів; у співпраці з компанією Дж. Вестінґгауза відкрив явище обертального магнітного поля і збудував електрогенератори надвисокої частоти, сконструював «трансформатор Тесли», який дав змогу отримувати високочастотні коливання надвисокої напруги, відіграв ключову роль у побудові найбільшої в світі Ніаґарської ГЕС, створив у Колорадо-Спрінґс лабораторію для вивчення електричного потенціалу землі, що спонукало його до ідеї бездротового передавання електроенерґії на значні відстані і викликало згодом підозри у тому, що Тунґуський феномен — результат масштабних експериментів Тесли; 1899 року продемонстрував електродвигуни, які працювали на високочастотному струмі без дротів, а в 1900–1905 роках збудував на Лонґ-Айленді Всесвітню станцію бездротової передачі енерґії; у 1917–1926 роках працював у різних американських дослідних компаніях, на старости був відлюдником, помер у бідності; на згадку про геніального вченого названо одиницю вимірювання магнітної індукції та модель авто з електричним двигуном.
Толстовцы (толстовці) — члени релігійно-етичного суспільного руху кін. XIX — поч. ХХ ст., що виник під впливом учення Льва Толстого; сповідували неспротив злу насильством, загальну любов, моральне самовдосконалення, украй простий спосіб життя, близький до природи, вегетаріанство, відкидали догмати організованої церкви; громади толстовців були поширені в Росії, Британії, США, Японії, Індії.
Толстой, Лєв Ніколаєвіч (1828–1910) — російський письменник, публіцист, релігійний філософ, творець етичної системи, що апелювала до принципів первісного християнства; за проповідь і публічне обстоювання антиклерикальних позицій 1901 року був відлучений від церкви, зазнав критики Побєдоносцева, Соловйова, Бердяєва; автор низки романів, зокрема епопеї «Війна і мир», що став утіленням російського націоналістичного міфу про війну 1812 року.
Транссибірська маґістраль (Транссиб) — мережа залізниць у Російській імперії, збудована в 1891–1916 роках, аби надійно поєднати прямою лінією Москву і Владивосток, проходила через Нижній Новгород, Перм, Єкатеринбурґ, Омськ, Новосибірськ, Красноярськ, Іркутськ, Улан-Уде й Читу.
Трафальґарська битва — морська битва 21 жовтня 1805 року між британським і франко-іспанським флотами біля мису Трафальґар поблизу міста Кадіс (Іспанія); у цій вирішальній морській битві французи й іспанці втратили 22 кораблі, а британці — жодного, проте загинув командувач британського флоту віце-адмірал Нельсон.
Третє відділення Власної Його Величності канцелярії — утворена 1826 року інституція Російської імперії, яка відала державною безпекою, пошуками винуватців у підробці асигнацій, адміністративною висилкою, справами про «секти», жандармерією, інформацією про осіб, що перебували під наглядом поліції; ліквідована 1880 року, натомість було утворено Департамент поліції.
Троцький, Лев Давидович, Бронштейн (1879–1940) — журналіст, революційний діяч, автор власної інтерпретації марксизму, відомої як «троцькізм»; походив з півдня України, революційну діяльність розпочав замолоду, 1898 року вперше був засланий до Сибіру (в Іркутську губернію); 1902 року втік за кордон, де видавав із Лєніним газету «Іскра», 1905 року повернувся до Росії, де очолив створену ним Раду робітничих депутатів у Петербурзі, вдруге засуджений на довічне заслання до Сибіру в 1906 році, проте втік з-під варти й емігрував; 1917 року повернувся в Росію і очолив організацію більшовицького перевороту; у некрижаній реальності був народним комісаром військових і морських справ, головним організатором перемог над усіма ворогами більшовицької влади, але згодом потрапив у немилість Сталіна, зазнав цькувань і переслідувань, висланий із СРСР 1931 року й убитий аґентом червоних спецслужб у Мексиці.
Троцькісти — тут послідовники радикального лівого вчення Троцького.
Трощанський, Васілій Філіповіч (1843–1898) — російський революціонер-народник, вперше ув’язнений і відправлений на заслання 1867 року, згодом — член «Землі і волі» та учасник підготовки замахів на царських чиновників і імператора, в 1878 році засуджений на 10-річну каторгу, в 1886 році відправлений на довічне поселення в Якутію, де вивчав економіку,
