Сивий Капiтан - Володимир Миколайович Владко

Здоровий глузд i ясний практичний розум пiдказали Мiгелевi Хуанесу прекрасну iдею. Так, "Люцифер" невразливий для маленьких куль i ручних гранат. У цьому вiн переконав ся на власнi очi. Хай це буде якась там електрика: вона вiдштовхує вiд таємничого автомобiля кулi i гранати. Гаразд. Дуже легко збагнути: кулi - малесенькi, хоч i мають велику швидкiсть. Гранати бiльшi, але позбавленi швидкостi. Одне на одне. Але хiба ж може щось протистояти доброму артилерiйському снарядовi? Електрика? Пхе! Тридюймовий снаряд нiякою електрикою не спиниш! Це дуже переконлива рiч, яку слiд тiльки влучно випустити з жерла гармати.

Ось чому за розпорядженням передбачливого Мiгеля Хуанеса по всiх дорогах, якi вели з лiсу Фонтiверос, перетятих, як ми вже знаємо, непрохiдними загородженнями, стояли ще й вiйськовi артилерiйськi гармати. Хай "Люцифер" зможе навiть перестрибнути через тi загородження, припустимо таку нiсенiтницю, хай! Але, побачивши перед собою гармати, Сивий Капiтан, який би вiн не був нахабний i божевiльний, все одно змушений буде спинитись. Адже це - вiрна смерть!

Тiльки на однiй дорозi Хуанес вважав зайвим ставити артилерiю, то був уже згаданий ранiше шлях, який вiв через пустелю Хоравенте, серед її крутих скель до урвища над морським берегом. Там нiкуди не звернеш, нiкуди не дiнешся аж до самого моря. А далi урвища теж не поїдеш, то була безвихiдна пастка, створена самою природою. Хай тiльки Сивий Капiтан поткнеться туди i вiн уже не вислизне з рук полiцiї.

Вся величезна пiдготовча робота по блокуванню лiсу Фонтiверос була зроблена протягом однiєї доби. Мiгель Хуанес цiлком резонно вирiшив поспiшати, бо, звiсно, нiхто не мiг передбачити, скiльки часу проведе Сивий Капiтан у тому лiсi. Зараз головне було знати, що "Люцифер" i досi перебуває десь у центрi лiсу, не чекаючи нападу. А це Хуанес точно знав: численнi спостережнi пости полiцiї i жандармерiї, розташованi при всiх виходах з лiсу, регулярно сповiщали рапортами, що "Люцифер" проїхав ще вчора кудись усередину Фонтiвероса i бiльше не з'являвся. Прекрасно!

Невiдомим лишалося тiльки одне: чи присутнiй зараз на "Люциферi" сам Сивий Капiтан. Адже вiн розмовляв телефоном з начальником полiцiї в столицi вчора усього за годину до того, як його автомобiль уже в'їжджав до лiсу Фонтiверос. Якщо вiн протягом доби не дiстався до свого автомобiля якимсь iншим засобом, то на "Люциферi" зараз немає тiєї людини. Що ж, це на краще: якийсь помiчник, що керує автомобiлем зараз, коли немає самого Сивого Капiтана, не зможе проявити великої рiшучостi... Його легше буде переконати в безнадiйностi становища.

- Фонтiверос! - стримано вигукнув Хосе Френко.

Мiгель Хуанес поглянув у вiкно лiтака. Так, он ясно видно темно-зелену широку смугу. Фонтiверос! Мета їхнього польоту - велика, добре влаштована пастка, де перебуває "Люцифер", команда якого не уявляє навiть про свiй стан. Далеко-далеко, на самому обрiї, за жовтою плямою пустелi Хоравенте, можна було розрiзнити ще й синю смужку моря. Чудово! Гул моторiв раптом почав стихати: лiтак, роблячи широке пiвколо, йшов на посадку.

2. У ЛIСI ФОНТIВЕРОС

Щойно Мiгель Хуанес поважно вийшов з лiтака, як до нього пiдiйшли iнспектори полiцiї та жандармерiї, що вже чекали його. Один з них, найстарший чином, що легко можна було встановити по вигаптуваному золотом кашкету, шанобливо приклав руку до розкiшного головного убору й урочисто промовив:

- Дозвольте доповiсти, пане особливо уповноважений: об'єднанi збройнi загони полiцiї та жандармерiї разом з артилерiйськими вiйськовими пiдроздiлами напоготовi. Всi вашi розпорядження щодо блокування лiсу виконано. Командири загонiв i пiдроздiлiв чекають наказу про початок дiй.

- Наказую починати загальний наступ до середини лiсу, - розпорядився Мiгель Хуанес. З задоволенням вiн побачив, як його спiврозмовник негайно ж пiднiс руку, даючи сигнал. Iншi iнспектори швидкими кроками розiйшлися до машин.

- Ось ваш автомобiль, - доповiв Хуанесу старший iнспектор, вказуючи на потужний всюдихiд. - Де саме волiє бути пан особливо уповноважений пiд час операцiї?

- На чолi головного загону, бо я особисто провадитиму переговори з оточеними злочинцями.

Старший iнспектор ще раз шанобливо пiднiс руку до кашкета i вiдступив убiк. Мiгель Хуанес у супроводi Хосе Френко пройшов до зеленого автомобiля-всюдихода. Сiдаючи поряд з шофером, вiн наказав:

- На головний шлях!

Автомобiль плавно рушив до лiсу. Його потужний двигун глухо рокотав, наче незадоволений тим, що йому не дозволяють показати схованi в ньому можливостi. Звiсно, тих можливостей було значно бiльше, нiж потребувала лiсова дорога, що починалася зараз-таки за аеродромом.

Це був досить широкий шлях, прокладений уздовж просiки. Хуанес занотував, що вiд нього вбiк вiдгалужувалися тiльки вузенькi дорiжки, непридатнi взагалi для їзди машиною, а тим бiльше для величезного "Люцифера". Товстi стовбури високих дерев здiймалися по боках просiки: лiс дедалi густiшав. Де ж приготованi загородження, що мають перетинати шлях? Де батареї, що мають вiдкрити вогонь, коли "Люцифер" все ж таки спробує прорватися?.. А, ось вони!

Серед дерев Мiгель Хуанес помiтив довгi стволи гармат: усi вони були скерованi в глиб лiсу, вздовж шляху. Солдати-артилеристи, якi чекали бiля гармат, тримали шлях пiд прицiлом. Так, тут усе гаразд.

Автомобiль посувався далi. Раптом вiн стишив хiд. Попереду посеред дороги стояв полiцейський, застережливо пiдвiвши руку. Позаду нього виднiлася велика загорожа, що перетинала шлях. Зроблена з товстенних стовбурiв, навалених вiд одного краю просiки до другого i переплетених колючим дротом, ця загорожа справдi була непрохiдною. Тiльки в середнiй її частинi замiсть стовбурiв були поставленi мiцнi "їжаки" iз схрещених двотаврових залiзних балок, якi можна було вiдтягувати вбiк i звiльняти вузенький проїзд.

Полiцейський, що стояв посеред дороги, запитливо дивився на всюдихiд: вiн мав суворий наказ не пропускати нiкого далi, в глиб лiсу. Але це, вiдчував вiн, пiд'їхало начальство.

- Особливо уповноважений полiцiї! - гукнув йому шофер всюдихода, висунувшись у вiконце. - Звiльнити проїзд!

Полiцейський слухняно козирнув, повернувся й побiг до загородження. На ходу вiн робив якiсь поквапливi знаки.

З-за стовбурiв показалися й iншi полiцейськi, яких до того не було помiтно. Вони вмить вiдтягли вбiк два залiзнi "їжаки", звiльняючи шлях. Автомобiль особливо уповноваженого обережно проїхав через вузенький отвiр i знову прискорив хiд. Мiгель Хуанес озирнувся: "їжаки" вже стояли на мiсцi, перетинаючи шлях. Тут також усе гаразд, механiзм пастки, влаштованої ним,