Хранителі - Дін Кунц
— Я теж так гадаю, — погодилася Нора.
Але Трейвіс похмуро промовив:
— Хтозна…
* * *У середу, 22 грудня, Нора із Трейвісом поїхали в Кармел. Залишивши Ейнштейна з Джимом Кіном, вони весь день купували різдвяні подарунки, прикраси для будинку, ялинку й іграшки для неї.
Враховуючи те, що Аутсайдер невмолимо наближався, щось планувати на свято здавалося вельми легковажною затією, але Трейвіс сказав:
— Життя коротке. Ніхто не знає, скільки кому відведено. Як би там не було, а не можна допустити, щоб Різдво минуло без святкувань. Окрім того, за останні роки в мене не було такого приголомшливого Різдва. Тому я на нього заслужив.
— Тітка Вайолет не робила з Різдва події. Вона не вірила у традицію обмінюватися подарунками чи прикрашати ялинку.
— Вона й у життя не вірила, — промовив Трейвіс. — Це ще одна причина відсвяткувати Різдво як слід. Це буде твоє перше справжнє Різдво, як і в Ейнштейна.
«Наступного року в нас уже буде дитина, з якою ми теж відсвяткуємо Різдво. Просто чудово!» — подумала Нора.
Поки що єдиними ознаками її вагітності були легка ранкова нудота і незначне погладшання. Її живіт досі був пласким, і, як стверджував лікар Вайнгольд, враховуючи її статуру, вона може бути однією з тих жінок, чий живіт збільшиться незначною мірою. Нора сподівалася, що в цьому сенсі їй пощастило, позаяк після пологів їй буде неважко відновити форму. Звісно ж, півроку ще не минуло, тому вона ще може перетворитись у моржа.
Повертаючись із Кармела додому, Нора і Трейвіс везли в багажнику свого пікапа купу згортків і напрочуд пухнасту ялинку. Ейнштейн спав, поклавши голову на коліна Норі. Він втомився після насиченого дня, проведеного з Джимом та Пукою. Додому вони доїхали за годину до того, як стемніло. Ейнштейн побіг першим до дверей…
…аж раптом він зупинився і з цікавістю озирнувся, нюхаючи холодне повітря. Потім перетнув двір, опустивши ніс до землі, так наче взяв слід.
Нора йшла до заднього входу з покупками в обох руках, тому спочатку не помітила нічого дивного у поведінці собаки, побачила лише, що Трейвіс зупинився і витріщається на Ейнштейна. Нора запитала:
— Що трапилося?
— Почекай.
Ейнштейн перетнув двір, підійшовши до краю лісу з південного боку. Там він застиг, витягнувши голову. Потім пес стріпнувся і подибав периметром лісу. Декілька разів він зупинявся, завмирав і через кілька хвилин знову продовжував свій коловий рух на північ.
— Там щось є? — запитав Трейвіс.
Ейнштейн одразу ж помахав хвостом і гавкнув: «І так, і ні».
В комірчині ретривер виклав повідомлення:
«ЩОСЬ ВІДЧУВ».
— Що? — запитав Трейвіс.
«НЕ ЗНАЮ».
— Аутсайдер?
«МОЖЛИВО».
— Близько?
«НЕ ЗНАЮ».
— До тебе повертається твоя інтуїція? — запитала Нора.
«НЕ ЗНАЮ. ПРОСТО ВІДЧУВ».
— Що саме? — запитав Трейвіс.
Якийсь час подумавши, пес виклав відповідь:
«ВЕЛИКА ТЕМРЯВА».
— Ти відчув велику темряву?
«Так».
— Що це означає? — тривожно запитала Нора.
«НЕ МОЖУ ПОЯСНИТИ КРАЩЕ. ЛИШЕ ВІДЧУВ».
Нора помітила в очах у Трейвіса тривогу, яка, напевно, віддзеркалювала її власну.
Десь там була велика темрява, і вона наближалася.
3
Різдво минуло чудово, подарувавши всім багато радощів.
Зранку, всівшись довкола прикрашеної гірляндами ялинки, вони пили молоко з домашнім печивом і розглядали подарунки. Нора жартома подарувала Трейвісу спідню білизну, а він приготував для неї яскраве помаранчево-жовте муу-муу, розраховане на жінку завважки кілограмів сто тридцять:
— Це на березень, коли все для тебе буде замале. Але, певна річ, до травня ти виростеш і з цього.
Вони також обмінялися справжніми подарунками: прикрасами, светрами і книгами.
Але Нора із Трейвісом розуміли, що цей день належить насамперед Ейнштейну. Вона подарувала йому портрет, над яким працювала цілий місяць. Здавалося, ретривер був вражений, що Нора вирішила увіковічнити його на полотні, тому це його розчулило і втішило. Він також отримав три нових мультики про Міккі Мауса, пару новеньких металевих мисок для їжі та води з його іменем замість старих пластмасових, годинничок на батарейках, який міг носити з собою по всьому будинку (Ейнштейн почав усе більше і більше цікавитися часом), і кілька інших подарунків. Але найбільше йому сподобався портрет, який вони повісили над каміном у вітальні: Ейнштейн ставав біля каміна на задні лапи і з гордістю милувався собою.
Ейнштейн, можливо, уявивши себе дитиною, грався із порожніми коробками, пожмаканим обгортковим папером і стрічками, отримуючи від цього не менше задоволення, ніж від самих подарунків. Особливо йому сподобалася подарована задля жарту червона шапка Санти з білим помпоном, яка трималася на його голові з допомогою гумки. Нора одягла її на Ейнштейна заради сміху, але коли він побачив себе у дзеркало, йому так сподобалося, що він не захотів її знімати і майже весь день проходив у ній.
Джим Кін і Пука приїхали одразу після обіду. Ейнштейн негайно повів їх у вітальню,
