Хранителі - Дін Кунц

Раптом Джим схопив зі столу листівку про розшук, запалив сірника і спалив її в умивальнику, а попіл змив.

— Нехай ідуть до чортової матері ті недоумки, які здатні тримати таку тварину в неволі, щоб колоти і вивчати. Хоча вони й створили такого генія, як Ейнштейн, але вони не розуміють важливості й величі свого творіння, інакше нізащо не тримали б його у клітці.

Зрештою, коли Джим Кін неохоче визнав, що всім пора спати, Трейвіс відніс напівсонного Ейнштейна до вітальні. Вони постелили йому на підлозі біля свого ліжка.

Нора і Трейвіс обіймалися у темряві під ковдрою, прислухаючись до заспокійливого хропіння Ейнштейна.

— Тепер усе налагодиться, — промовила Нора.

— Але наші біди ще не закінчилися, — заперечив Трейвіс.

Він відчував, що одужання Ейнштейна притлумило те прокляття передчасної смерті, що переслідувало його все життя. Але Трейвіс був не готовий визнати, що прокляття відпустило його зовсім. Десь там нишпорив Аутсайдер, і він наближався…

1

У вівторок, 7 грудня, Трейвіс і Нора забирали Ейнштейна додому, а Джим Кін ніяк не хотів їх відпускати. Він провів їх до пікапа і стояв біля вікна з боку водія, повторюючи, що лікування слід продовжувати ще два тижні, нагадуючи, що раз на тиждень впродовж наступного місяця він мусить оглядати Ейнштейна. Також він запрошував подружжя відвідувати його не лише для лікування пса, а й щоб випити, пообідати разом і поговорити.

Трейвіс розумів, що ветеринар мав на увазі: він хоче стати частиною життя Ейнштейна, щоб відчути його чари.

— Джиме, повірте мені, ми повернемося. Приходьте до нас перед Різдвом, проведіть з нами день.

— Гарна ідея.

— Домовились, — щиро відповів Трейвіс.

Дорогою додому Нора тримала Ейнштейна на колінах, знову закутавши його у ковдру. До нього ще не повернувся апетит, і він досі був ослаблений. Його імунна система перенесла серйозне навантаження, тому він ще кілька днів буде вразливий до різних хвороб. Джим Кін наказав поменше випускати Ейнштейна з дому і доглядати, поки до нього не повернеться його колишня енергійність. А це станеться, на його думку, не раніше Нового року.

Над ними нависало затягнуте рваними хмарами небо. Тихий океан був таким бурхливим і сірим, що скидався на мільярди уламків і шматків сланцю, які постійно ворушилися через підземні сейсмічні збурення.

Сіра погода не змогла зіпсувати їхнього гарного настрою. Нора аж світилися від щастя, а Трейвіс знай собі насвистував. Ейнштейн із цікавістю дивився на пейзажі, вочевидь, насолоджуючись навіть похмурою красою цього бляклого зимового дня. Можливо, він ніколи більше не сподівався побачити світ за межами будинку Джима Кіна, тому навіть океан кольору каміння і тривожне небо здавалися йому чудовим краєвидом.

Коли вони приїхали додому, Трейвіс залишив Нору в пікапі разом із ретривером, а сам зайшов у будинок, прихопивши «вальтер» 38-го калібру, який вони возили з собою у машині. На кухні горіло світло з моменту їх поспішного від’їзду. Трейвіс одразу ж дістав зі схованки у шафі автоматичний пістолет-кулемет «узі» і відклав легший пістолет. Він обережно пройшовся кімнатами, зазираючи за кожен великий предмет меблів і в кожну шафу.

Слідів злому не було, та він і не очікував їх побачити. У сільській місцевості відносно низька злочинність, тож можна залишити двері відчиненими на кілька днів і бути впевненим, що жоден крадій не залізе в дім і не винесе все, навіть шпалери.

Трейвіса хвилювали не злодії, а Аутсайдер. Втім, у будинку було порожньо.

Перед тим як заїхати у сарай, Трейвіс перевірив і його, але там теж нікого не було.

Вдома Нора опустила Ейнштейна на підлогу і розкутала його. Він подибав кухнею, все обнюхуючи. У вітальні він оглянув камін і свій пристрій для перегортання сторінок.

Відтак він повернувся в комірчину, натиснув педаль, щоб увімкнути світло, а тоді виклав слово «ВДОМА».

Нахилившись до пса, Трейвіс промовив:

— Добре знову повернутися додому, еге ж?

Ейнштейн тицьнувся носом у горло Трейвіса й лизнув шию. Його золотиста шерсть розпушилася і добре пахла, бо Джим Кін покупав пса просто у своєму кабінеті, дотримуючись усіх необхідних умов. Але хоч пес виглядав пухнастим і свіжим, все ж він ще не став колишнім собою: він здавався виснаженим і схудлим, тому що буквально за тиждень втратив кілька кілограмів.

Ейнштейн дістав ще більше літер і знову виклав те саме слово, наче підкреслюючи його чар: «ВДОМА».

Стоячи у дверях комірчини, Нора промовила:

— Дім — це там, де ми залишаємо наші серця. І наш будинок — саме таке місце. Гей, а як щодо раннього обіду у вітальні? Можемо подивитись і «Різдвяну історію Міккі».

Ейнштейн несамовито заметляв хвостом.

Трейвіс запитав:

— Упораєшся зі своєю улюбленою стравою — кількома віденськими сосисками на обід?

Ейнштейн облизався і дістав ще більше літер, щоб висловити свій ентузіазм щодо пропозиції Трейвіса:

«ДІМ — ЦЕ ТАМ, ДЕ ВІДЕНСЬКІ СОСИСКИ».

Коли Трейвіс прокинувся серед ночі, Ейнштейн стояв біля вікна у спальні, поставивши передні лапи на підвіконня. Він ледь розгледів