Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн

І навіть в цьому він був щедрим, нагадала вона собі. Якщо вона хотіла, то він завжди дозволяв їй покликати себе з найглибшого трансу, змінював передачу без скарг, — залишаючись усміхненим, енергійним та ніжним.

Проте одним з його дивацтв залишалась нездатність сміятися. Ставши танцівницею, Джилл вирішила, що їй подобається, коли нею милуються, тому що це єдине, чого їй не давав Майк. Але її відвертість перед собою та поступовий розвиток емпатії не дозволяли цій теорії існувати. Чоловіча половина аудиторії завжди мала той очікувано високий відсоток надто старих, надто товстих, надто лисих, а загалом — тих, хто надто далеко зайшов сумною дорогою ентропії, щоб бути привабливими для жінки віку Джилл, пасував до її краси та перебірливості. Вона завжди зверхньо ставилася до «розпусних стариганів», — хоча добре ставилися до старих людей, нагадувала вона собі. Ось Джубал міг дивитися на неї, навіть казати всілякі грубощі, навмисно говорити непристойності і не залишав ані найменшого відчуття того, що йому хотілося б залишитися з нею наодинці, щоб полапати. Вона була так свято впевнена у любові Джубала та її справді духовній природі, що сказала собі, що могла б з легкістю спати з ним в одному ліжку й бути впевненою, що й він також спатиме — лише з коротким поцілунком на ніч, як вона зазвичай робила.

Та тепер вона побачила, що ці непривабливі самці її не дратують. Коли вона відчула на собі їхні заворожені погляди та навіть відверту хіть — а її вона відчувала точно, і навіть могла точно встановити авторство, — Джилл не обурилася; це зігрівало її й змушувало почуватися самовдоволеною.

Ексгібіціонізм[67] був для неї просто словом, яке використовували у психопатології, — неврологічною слабкістю, яку вона зневажала. Тепер, відкривши цю схильність у собі й глянувши на неї, вона вирішила, що це нормальна форма нарцисизму, — або вона була ненормальною і не знала про це. Проте Джилл не відчувала себе ненормальною; вона була здоровою і щасливою, здоровішою, ніж будь-коли. У неї завжди було краще за середнє здоров'я: для медсестри це необхідно. Але нині вона навіть не могла згадати, коли востаннє мала нежить чи навіть діарею, — і, здивовано міркуючи над цим, пригадувала, що давно не відчувала навіть звичайних спазмів.

Добре; вона була здоровою, а якщо здоровій жінці подобається, коли на неї дивляться не як на шматок м'яса, з цього випливає — так, як ніч іде за днем, — що здоровому чоловікові подобається на неї дивитися, — інакше в цьому не було б жодного сенсу! З такої точки зору вона врешті зрозуміла — принаймні інтелектуально — Дюка з його картинками... І подумки перед ним вибачилася.

Джилл, обговорюючи це з Майком, намагалася пояснити зміни у своєму світогляді — було нелегко через те, що Майк не міг зрозуміти, чому Джилл узагалі була коли-небудь проти того, щоб на неї дивилися. Небажання, щоб до неї торкалися, він розумів: Майк уникав потиску рук, якщо міг це зробити без образ; він хотів торкатися сам — і щоб його торкалися лише водні брати (Джилл не була впевнена, як далеко це могло зайти в свідомості Майка з водними братами чоловіками; вона розповіла йому про гомосексуальність після того, як Майк прочитав про неї, але не зміг ґрокнути, і дала практичні поради, як уникати навіть натяку на це, і пояснила, як опиратися таким проявам від когось іншого, — оскільки вона правильно припустила, що Майк, такий гарненький, міг когось з них зацікавити. Він дотримався її порад і почав надавати своєму обличчю більш чоловічих рис замість тієї андрогінної[68] краси, якою вирізнявся спершу. Тим не менше Джилл була не впевнена, що Майк відхилить таке запрошення, від, скажімо, Дюка, — та на щастя, усі чоловіки-водні брати Майка були справжніми чоловіками, так само як і його інші водні брати — справжніми жінками. Тож Джилл сподівалася, що все так і залишиться; вона підозрювала, що Майк у будь-якому разі ґрокне «неправильність» у когось із невизначених — і їм ніколи не запропонують воду).

Так само Майк не міг зрозуміти, чому зараз їй приносить задоволення те, що на неї витріщаються. Лише раз їхні точки зору на це хоча б приблизно збігались — після того як вони покинули ярмарок і коли Джилл з'ясувала, що стала байдужою до пильних поглядів, навіть погоджуючись виступати «повністю оголеною», як вона якось сказала Патті. Джилл бачила, що її теперішнє самопізнання з цієї точки зору тільки починало зароджуватися; насправді вона ніколи не була байдужою до чоловічих поглядів.

Через унікальну необхідність пристосовуватися до життя Людини з Марса вона була змушена відкинути частину свого штучного, нав'язаного вихованням образу стриманої, соромливої жіночності, який медсестра мусить зберігати попри вимоги своєї надзвичайно серйозної професії. Тож Джилл не знала, що може втратити свою соромливість, бо навіть не здогадувалася, що вона їй притаманна, — аж доки не втратила її.

Звичайно, зараз Джилл була більше леді, ніж будь-коли, — але їй більше подобалося думати про себе як про «джентльмена». І все ж вона більше не могла приховувати від свого розсудливого розуму (чи не хотіла), що в ній було щось таке ж щасливо безсоромне, як ігнорування заборони танцювати танець живота під час спеки для того, щоб звабити сусіда.

Вона намагалася пояснити все це Майку, поділившись з ним теорією про комплементарну та функціональну природу ексгібіціонізму та вуайеризму, наводячи себе та Дюка як клінічні приклади.

— Правда в тому, що я зрозуміла, що отримую справжнє задоволення від того, що всі ці чоловіки витріщаються на мене... Безліч чоловіків; майже кожен. Тож тепер я ґрокнула, чому Дюкові подобається мати безліч картинок жінок — чим сексуальніших, тим краще. Це те ж саме, тільки навпаки. Це не означає, що я хочу лягти в ліжко з ними усіма, — так само як і те, що Дюк хоче переспати з фотографіями — дурниці. Любий, я навіть не хочу з ними вітатися. Але коли вони дивляться на мене, говорять зі мною, думають, що я бажана, — це змушує мене тремтіти, викликає всередині приємні відчуття, — вона стиха гмикнула. — Ти знаєш, я думаю, що повинна зробити відверте фото, де я буду повністю оголена, і відправити його Дюку. Просто передати йому таким чином, що мені шкода, що