Хранителі - Дін Кунц
Трейвіс обходив кімнати, перевіряючи, чи на місці зброя, чи не запилилася вона, чи добре змащена і чи повністю заряджені магазини. Він знав, що все гаразд, але для впевненості робив такі обходи щотижня. Хоча Трейвіс уже давно не служив, але колишні військові навички і вміння міцно засіли в ньому, тому в екстремальній ситуації вони проявилися швидше, ніж він гадав.
Прихопивши «мосберґ», Трейвіс разом з Ейнштейном обійшов будинок, зупиняючись біля кожного інфрачервоного давача, що були сховані й ретельно замасковані повсюди: за кімінням і рослинами, за стовбурами кількох дерев, що росли біля дому, за старим гнилим сосновим пеньком біля дороги. Сигналізацію він придбав легально в магазині електроніки в Сан-Франциско. Це була застаріла система безпеки, але Трейвіс вибрав її, оскільки працював з нею ще під час служби в загоні «Дельта» і вона засвідчила свою надійність. Кабелі від давачів проходили під землею і під’єднувалися до сигнального пристрою, схованого в одному із сервантів на кухні. Коли система вмикалася на ніч, то жодна більша за єнота істота не могла підійти непоміченою до будинку ближче ніж на десять метрів чи прокрастись у сарай на задньому дворі. При цьому не було жодних дзвінків чи сирен, бо це могло налякати Аутсайдера і він би втік. Трейвіс і Нора хотіли не спіймати монстра, a вбити. Тому коли спрацьовувала сигналізація, вона вмикала всі будильники в домі, встановлені на низькій гучності, але достатній, щоб розбудити Нору і Трейвіса і не злякати непроханого гостя.
Сьогодні всі давачі були на місці, як і завжди, тому господар лише трохи попротирав їх.
— Палацовий рів у нормі, мій лорде, — відзвітував він.
Ейнштейн схвально гавкнув.
В іржаво-червоному сараї Трейвіс з Ейнштейном оглянули обладнання, яке повинно були би стати неприємним сюрпризом для Аутсайдера.
У його північно-західному кутку, зліва від великих обертових дверей, до полиці було прикручено сталевий балон зі стисненим повітрям. У кутку по діагоналі, в задній частині приміщення, над пікапом і «тойотою» Трейвіс таким же чином прикріпив аналогічний балон. Вони нагадували великі пропанові балони, які зазвичай ставлять у літній кухні, щоб готувати їжу. Але там був не пропан, а оксид азоту, який іноді помилково називають «звеселяючим газом». Вдихнувши його перший раз, людина дійсно відчуває приплив сил і починає сміятися, але після другого вдиху одразу ж непритомніє. Стоматологи й хірурги часто використовують його як анестезійний засіб. Трейвіс придбав газ у магазині медичних товарів у Сан-Франциско.
Увімкнувши світло в сараї, Трейвіс перевірив давачі на обох балонах: тиск був у нормі.
Окрім великих обертових дверей спереду, в задній частині сараю були менші двері у людський зріст. Інших дверей не було. Кілька вікон на горищі Трейвіс забив дошками. Вночі, коли вмикалася сигналізація, він залишав менші задні двері відчиненими, сподіваючись, що Аутсайдер, зважившись поспостерігати за будинком з-за сараю, втрапить у пастку. Коли він відчинить двері й прослизне всередину, то задіє механізм, який зачинить їх на замок. Передні двері, вже зачинені знадвору, не дадуть йому вийти через них.
Одночасно з цим відкриються балони з оксидом азоту і менш ніж за хвилину звільняться від усього свого вмісту, позаяк Трейвіс обладнав їх аварійними хлипавками, під’єднаними до сигналізації. Він також позабивав усі щілини в сараї, ізолювавши приміщення найретельнішим чином, щоб не було витоку газу доти, доки не відчиняться одні із дверей.
Аутсайдер не міг також сховатися у пікапі чи в «тойоті», бо їх було замкнено. В сараї не знайдеться жодного закутка, де він міг би врятуватися від газу, тому і хвилини не мине, як знепритомніє. Трейвіс було прикидав, чи не використати якийсь отруйний газ, придбавши його на чорному ринку, але вирішив, що це вже занадто: якби щось пішло не так, Нора з Ейнштейном опинились би у смертельній небезпеці.
Коли Аутсайдер знепритомніє, Трейвіс просто відчинить двері, провітрить сарай, а потім увійде з карабіном «узі» і розстріляє непритомного монстра. У гіршому випадку, навіть якщо під час провітрювання Аутсайдер прокинеться, він буде зачумлений і дезорієнтований, тому його буде легко вбити.
Переконавшись, що у сараї все гаразд, Трейвіс з Ейнштейном вийшли на задній двір. Грудневий день видався холодним, але вітру не було. У лісі навколо обійстя нависла незвична тиша, і навіть дерева стояли непорушно. Небо було затягнуте синювато-сірими хмарами.
— Аутсайдер досі прямує сюди? — запитав Трейвіс.
Ейнштейн швидко заметляв хвостом: «Так».
— Він недалеко?
Ейнштейн понюшив чисте морозне повітря і побіг по периметру до північної частини лісу, де знову принюхався, підвів голову й уважно подивився у хащі. Цю процедуру він повторив і в південній частині обійстя.
Трейвісу здалося, що для визначення розташування Аутсайдера Ейнштейну потрібні були не лише зір, слух і нюх. Він відчував його зовсім по-іншому, ніж кугуара чи білку. Трейвіс дійшов думки, що пес використовує якесь невідоме шосте чуття — ментальне або напівментальне. Найімовірніше, цю ментальну здатність (або просто звичку) зініціювали звичні чуття.
Нарешті Ейнштейн повернувся до Трейвіса і якось дивно завив.
— Він недалеко? — перепитав Трейвіс.
Ейнштейн втягнув носом повітря і, наче вагаючись, оглянув ліс навколо.
— Ейнштейне, щось не так?
Врешті-решт ретривер гавкнув один раз: «Ні».
— Аутсайдер наближається?
Пес завагався, а потім відповів: «Ні».
— Впевнений?
«Так».
— Правда?
«Так».
Вдома, коли Трейвіс відчинив двері, Ейнштейн пішов на задній ґанок і
