Година Бика - Іван Антонович Єфремов
— Кандо, тобі доведеться відмінити свій прийом, — без довгих передмов оголосив Ген Ші. — Негайно приїзди до мене, звідси будемо командувати однією операцією. Випадає рідкісна нагода здійснити задумане…
Не минуло й півгодини, як обидва члени Ради Чотирьох, димлячи люльками, обговорювали підступний план.
Чойо Чагас час від часу навідувався до секретних покоїв свого палацу (навіть Ген Ші не знав, що там, у цих підземеллях під вежею). Цього разу володар був відсутній всього добу, і це означало, що як мінімум ще добу необмежена влада над усією планетою буде в їхніх руках. За цей час багато чого можна зробити!
План був простий: арештувати Фай Родіс і Вір Норіна, тортурами примусити їх сказати все, що треба, по телебаченню і якомога швидше вбити. Земляни не будуть воювати з усією планетою. Добре було б, звичайно, викликати зореліт на активні дії, якщо тортурами примусити володарку землян наказати завдати удар по садах Цоам і знищити Чойо Чагаса, як винуватця.
Могутність зорельота велика. Від садів Цоам залишиться яма, в якій зникнуть найближчі помічники й охорона володаря, не кажучи вже про нього самого. Тоді Ген Ші й Ка Луф стають без зайвих потрясінь і ризику першими особами в державі, а Зет Уг — там видно буде! Усіх свідків прибрати, в тому числі й бевзя Таеля, який не вміє як слід шпигувати!
— На майбутнє треба подбати про глибокі підземні сховища. Адже зорельоти із Землі, раз пізнавши шлях, неодмінно з’являться сюди. Накажу, щоб усіх, кого хапають у столиці, не відсилали до Палацу Ніжної Смерті чи в далекі місця, а створили з них армію підземних робітників, — виклав Ген Ші.
— Дуже мудра думка! — пискнув Ка Луф.
Поки володарі радилися нагорі, на нижній поверх притягли побитого, але нескореного фізика Ду Бан-Ла. Цей виявився впертішим за легковірного донощика Нар-Янга, й «ліловим» довелося посадити його на умаага. Втративши голос від нестямного крику, обливаючись потом, і сльозами, фізик здався і під конвоєм катів поїхав по свій апарат.
Фай Родіс з приходом ночі опустилась до підземелля. Сьогодні відбувалося велике спільне зібрання «кжи» і «джи» — обговорювались реальні кроки до злиття сил у загальний опір. Слухаючи промовців, Родіс не переставала обдумувати, як допомогти Вір Норіну і його милій феї Сю-Те. Вона не сумнівалась у рішенні всіх Рад Землі. Сюди не пошлють експедицій, доки не проросте насіння посіяного людьми «Темного Полум’я» або, при несприятливій ситуації, стане ясно, що Година Бика не кінчається і демони й далі пануватимуть на Тормансі. В такому разі можна застосувати закон Великого Кільця про знищення режимів, які закривають мислячим істотам шлях до всебічного пізнання світу, що зупинили їхній розвиток, зберігаючи інферно. Ніхто не стане повторювати помилки стародавніх колонізаторів Землі, які поселилися в чужих країнах, не знаючи ні історії, ні психології, ні звичаїв народів-аборигенів, надто якщо ці народи мали високорозвинену власну культуру.
Ось добра ідея: домовитися з Чагасом про те, щоб Вір Норін легально залишився тут, на планеті Ян-Ях, як історик, спостерігач і кореспондент до приходу ще одного корабля. Або ще кращий привід — «викликаний» нею зореліт нібито затримується, і астронавігатор залишиться для зв’язку й посадки. Це дасть Вір Норіну якийсь період спокійного життя…
З навколишньої темряви пр. шшли відчуття грізної небезпеки, що згустилася зненацька, ЛК пргтнані шквалом зловісні хмари. Чутлива психіка Фай Родіс попередила її. Вперше за весь час перебування на Тормансі вона відчула, що на неї насувається смертельна небезпека.
Вороги були близько. Захоплення нарадою, думки про Віра, послабили її нормальну чутливість, і вона запізнилась на годину чи більше. Підкликавши Таеля, Родіс передала йому свої побоювання. Інженер уважно глянув на неї, і холодок пробіг по його спині. Лагідна, майже ніжна обережність земної жінки змінилася грізною рішучістю, невловимою швидкістю рухів і думок. Воля, ніби туго напнута струна, вібрувала в ній, відгукуючись на почуття довколишніх людей.
Родіс порадила розходитися двома головними й дальніми ходами. Вона попередньо проглянула їх подумки: чи немає пастки? Ніхто не повинен потрапити в лабети «лілових», інакше почне розмотуватися страшна нитка розслідування.
Потім поквапилася нагору в супроводі Таеля, концентруючи всю свою волю на заклику до Вір Норіна. Хвилини йшли, але Родіс не вловила відгуку.
— Спробую зв’язатися з володарем, — сказала вона Таелю біля підніжжя сходів, які вели до її спальні.
— Ви маєте на увазі Чойо Чагаса? — запитав Таель, задихаючись від швидкої ходи.
— Так. З іншими не можна мати справи. Вони не тільки безвідповідальні, вони ворожі Чагасу.
— Велика Змія і Змія Блискавка! Адже Чойо Чагаса немає, і тепер я розумію…
— Як немає? (У Родіс промайнув спогад про таємне сховище вивезених із Землі речей).
— Він вирушив на дві доби до секретної резиденції й передав управління, як завжди, Ген Ші.
— То вони хочуть захопити нас за відсутності Чойо Чагаса! Тортурами примусити щось зробити для них, або й просто вбити нас, щоб на кораблі покарали Чагаса, це безсумнівно. Таель, любий, рятуйте Вір Норіна. Беріть СДФ із святилища, відведіть подалі і зв’язуйтеся з ним. Він у себе, я зумію розбудити його, а ви домовтесь, куди йому сховатися. Швидше, Таель, не можна баритися. Насамперед вони спробують захопити мене. Швидше! Я теж викликатиму його із своєї кімнати.
— А ви, Родіс? Як же? Якщо їм вдасться?
— Мій план простий. Я буду боронитися захисним полем СДФ, доки не поговорю із зорельотом. Дайте координати місця у старому саду, де саджали дисколіт при пораненні Чеді. На підготовку дискольота знадобиться години півтори. Ще близько двадцяти хвилин, поки прилетить Гріф Ріфт. Батарей дев’ятиніжки вистачить на п’ять годин, навіть при безперервному обстрілі. Запас часу в мене величезний. Коли сховаєте Вір Норіна, повертайтеся з дев’ятиніжкою і чекайте мене біля виходу з четвертої галереї. Я поставлю мій СДФ на самознищення при розрядці і зійду вниз, поки вони казитимуться навколо. Не бійтесь, я зорієнтую вибух угору, щоб не пошкодити будівлю і не виявити хід до підземелля. Воно нам ще згодиться.
— Я не боюсь нічого, крім… — інженер приглушив ридання, які рвалися з грудей. — Я боюся за вас, Родіс, моя зоре, опоро, любове! Насувається щось нечувано жахливе!
Фай Родіс сама змагалася із зловісною тугою, яка гострим клином пробивалася з навколишньої пітьми через її стійку психіку. Очевидно, тормансіанину передавалося її почуття.
— Йдіть, Таель. Можете запізнитися з Норіном.
— Дозвольте мені піднятися з вами! Всього дві
