Мелодія серця - Вікторія Ван

Вона підняла телефон і ще раз переглянула повідомлення. У його словах було щось більше, ніж просто дружня порада. Техьон завжди був трохи загадковим, але його підколка про "легку перемогу" тепер змушувала її замислитись. Чи відчував він щось більше, ніж просто дружню симпатію? І що це могло означати для них обох?

Юн задумливо потерла скроні, намагаючись навести порядок у власних думках. Її почуття до Чонгука вже стали для неї очевидними, але тепер, з кожною взаємодією з Техьоном, вона почала помічати і його увагу. Їй було важко зрозуміти, що насправді відбувається між ними трьома. Невже вона могла стати частиною чогось складнішого, ніж вона спочатку думала?

Телефон знову вібрував у її руках. Це знову був Техьон.

Техьон: "Як пройшла зустріч? Чонгук не був занадто серйозним?"

Юн усміхнулася. Вона відчувала, що Техьон жартує, але знову в його словах було щось таке, що змушувало її задуматися.

Юн: "Все пройшло чудово. Чонгук був неймовірно милим. Але ти знаєш, як це буває з ним :) А як ти? Як пройшов твій день?"

Вона на мить задумалась, перш ніж натиснути "надіслати". Можливо, не варто було згадувати про те, наскільки мило пройшла зустріч. Але з іншого боку, вона не хотіла брехати. Техьон заслуговував на чесність, навіть якщо сам не завжди грав за цими правилами.

Повідомлення відправилося, і Юн відчула, як напруга повільно спадає. Вона піднялася з дивана і пішла до ванної, вирішивши, що трохи тепла ванна допоможе їй розслабитися й відкинути всі тривоги цього дня. Проте, коли вона вже опустилася у гарячу воду, телефон знову завібрував.

Цього разу повідомлення було від Шуґи.

Шуґа: "Давно не бачилися. Як ти?"

Юн нахмурилась. Шуґа зазвичай був стриманим, особливо коли справа доходила до особистого спілкування. Він не часто писав, і кожне його повідомлення було невимушеним, але значущим. Відповіді на такі повідомлення вона завжди ретельно обдумувала.

Юн: "Привіт! Так, давно не бачилися. Все добре, тільки день видався насиченим :) А ти як? Що нового?"

Відправивши відповідь, Юн на мить замислилась над тим, чому всі троє хлопців зараз були настільки активними в її житті. Кожен із них мав своє особливе місце в її серці, але її почуття до них ставали все більш заплутаними. Чи була вона готова розібратися з цими емоціями? Чи розуміли вони самі, що вона відчуває?

Закінчивши ванну, Юн знову перевірила телефон. Відповіді від Шуґи ще не було, але повідомлення від Техьона вже чекало.

Техьон: "Чудово. Може, якось зустрінемося завтра? Тобі потрібно відпочити після такого "насиченого" дня з Чонгуком ;)"

Юн голосно видихнула, відчуваючи, як відстань між нею, Чонгуком, Техьоном і Шуґою починає зменшуватися. Все це ставало набагато складнішим, ніж вона могла собі уявити. Але, попри всі сумніви, було щось приємне в тому, що кожен із них турбувався про неї.

Вона сіла на ліжко й відправила коротку відповідь Техьону:

Юн: "Завтра? Можливо. Я тобі напишу вранці."

Засинаючи, Юн усе ще думала про день і про те, що чекає її завтра.