Призначено Долею - Daria James

 — Він ще в лісі, — сказала вона.

Погляд її кинувся в далечінь. Вона намагалася видивитися змія, але чудовиська ніде не було. Їй не треба було озиратися і дивитися в очі Відьмаку, щоб зрозуміти: Геральт захоче зупинити її і розібратися в усьому самостійно. Зараз вони грали на випередження, і її метою було втекти раніше, ніж він схаменеться.

Вони стояли на відстані витягнутої руки один від одного. Геральт подивився під ноги, потім на Йенн. Він, мабуть, прикидав, скільки кроків йому знадобиться, щоб упіймати її за руку. Тому Йенн зробила крок назад і несхвально похитала головою.

— Йенн, — шепнув він губами.

Вона бачила його благаючий погляд. Прохаючий. Але не могла просто так здатися. Доля всіх їх наздожене, хоч би як вони намагалися уникнути її. Геральт нічого не зможе вдіяти з цим.

Земля затремтіла під ногами.

Чудовисько поверталося, голосно загарчало, нагадуючи, що бій ще не закінчено.

Йеннефер звела очі до неба. Три розгнівані морди виднілися над деревами, виглядали противників і готувалися завдати шкоди у відповідь.

— Вір мені. Я зможу, — попросила чарівниця.

 Але її відповідь була більше схожа на смиренність. Йенн витягла руки, тихо прошепотіла заклинання, закликаючи хаос підкоритися, наповнити її вогнем. Полум'я спалахнуло рівним колом. Залишаючись у центрі, Йенн кинула погляд на Геральта, Цирі і продовжила збирати силу у руки, щоб покінчити з чудовиськом, яке було вже зовсім поруч.

Кінець