Житія Святих - Березень - Данило Туптало

одна дівчина, що вчиться, на ім'я Дарія, вродлива з лиця вельми і розумна, всі книги і всю риторську науку пройшла, час же їй вже на посагання, поспіши-бо швидше, ніж хтось візьме її, і, заручивши, введи до сина". Послухав батько такої поради, просив родичів своїх, щоб пішли до дівчини тої, розповіли про хлопця Хрисанта, про навернення його до християнської віри щоб сповістили і просили дівчину, аби погодилася обидві ті справи зробити: і до єднання шлюбного зі собою привести його, і від християнства відвернути. Погодилася дівчина на заручення в подружжя Хрисантові, звабливих слів підівчилася, щоби нареченого і до любови тілесної схилити, і привести до поклоніння богам римським. Тоді привели її в дім Полемія з шаною, і, дорогоцінними найкращими прикрасами до природної своєї краси прикрашена, була введена в ложницю до святого, де одна з ним була. Яких слів люб'язних не говорила? Якими звабами не зваблювала, тягнучи на любодіяння цнотливого юнака? Воїн же Христовий перебував як діямант твердий, як стовп непохитний і як гора непорушна, любов'ю Божою перемагаючи любов тілесну і зброєю хреста відбиваючи розжарені на себе лукавого диявола стріли. Зітхнувши ж з глибини серця до Бога і Духа Святого на допомогу прикликавши, почав до дівчини говорити так: "Якщо заради тимчасового зі мною, чоловіком смертним, єднання, о дивна дівчино, такою красою прикрасилася і такі солодкі медоточиві слова приносиш, щоб мене від доброї волі відвернути і розбестити душу мою, яка иншою любов'ю одержима, і змінити мій помисел, то наскільки більше годиться тобі потурбуватися, щоб у безсмертного царя Сина Божого любов здобути змогла. І не буде нелегким те для тебе, якщо захочеш. Якщо-бо душу свою з тілом разом чисту і непорочну збережеш, і як же тіло своє сьогодні дорогоцінними прикрасами прикрасила, якщо так серце своє прикрасиш добродійними звичаями, то ангели будуть тобі друзями, апостоли приятелями, мученики ближніми і виклопочуть для тебе те, що сам Христос Женихом тобі буде, приготує для тебе Світлицю нетлінну на небесах, незрівнянно від земного гарнішу і світлішу, і дасть тобі веселощі райські вічні, і цвіт юности твоєї обезсмертить, і запише тобі віно в Книгах Життя вічного". Такі святого юнака слова чуючи, Дарія розчулилася і мовила: "Ніяка ж плотська похіть не привела сюди мене так прикрашеною, але любов до тебе і сльози батька твого, щоб я тебе до служби богам нашим навернула". Відповів Хрисант святий: "Якщо маєш якісь докази і ясні вказівки, якими зможеш мені повідомити, що праведна є та служба, яку ви чините богам, то послухаю тебе і зміню свою думку. Задля спільної користи про те поговорімо". Сказала Дарія: "Нічого нема кориснішого і потрібнішого для людини, як шанувати богів і пильнувати уважно, щоб якось їх не зневажити і не зрушити на гнів, але задобрювати їх жертвами годиться, аби були вони нам охоронцями". Сказав святий: "Як зможуть, о мудра діво, охоронцями нам бути боги ті, які самі від инших охорони потребують, і стережуть їх вночі прив'язані до них пси, щоб ніхто зі злодіїв їх не украв? Для чого залізними прибивають їх цвяхами і оловом прикріплюють, щоб ніхто їх не перевернув і щоб не впали вони і не розбилися?" Сказала Дарія: "Якщо б міг неосвічений народ без вироблених зразків богів шанувати, то не треба було б виготовляти їх і ставити. Виготовляють їх із золота, і срібла, і міді, з мармуру і дерева роблять, аби люди, бачачи їх очима, знали, про кого мають розумом думати, кого шанувати і боятися". Сказав святий: "Кого зображають виготовлені ідоли, розгляньмо і розсудімо. Чи достойні є божественних почестей ті, чиї ідоли ставлять? Богом не може наректися той, хто не має усієї святости, і всієї правди, і божественної слави. Яку ж мають святість, і правду, і божественну славу серпоносець ваш Крон, який своїх власних дітей, народжуючи, їв, як лсе його служителі написали? Або що в самому Дії похвали достойне знайдеш, якщо, стільки днів проживши, стільки беззаконь, стільки перелюбства, стільки убивств сподіяв? Для свого батька гонитель, згубник для дітей, замілшім ланкам перелюбодійник, своїй власні сестрі муле, кат для царства, чарів винахідник, смертям ходотай, і такими беззаконнями і нечистотами охоплений, що про них навіть слухати неможливо, — встидні-бо і скаредні були його діла. Такий мерзенний чоловік, віриш, був богом? А що таким був, ваші ж свідчать книготворці, які написали, що богами нерозумні люди назвали царів, які у битвах були сильні і у свій час загинули. Покажи-но мені, яка чеснота була в Дії вашому, який аж до смерти ворогом був всілякій чистоті і честності, що й сам викраденням Ганимида-хлопця повітря осквернив, так і землю занечистив ґвалтуванням своїх власних сестер. Але і в Єрмії вашому яке бачиш божество? Його ж голови образ наче якесь чудовисько крилате. Він чарівною хитрістю знаходив у землі золото, одурманенням і палицею чарівною вгамовував зміїв, робив же те за допомогою бісів, їм же щодня вепра або когута заколював у жертву. Яка ж і в Іраклії була святість, який, убиваючи сусідів своїх, стомився і сам (Божим помахом) вкинувся у вогонь. І згорів окаянний з палицею, яку носив, і шкірою. Що доброго і в Аполлоні знайдеш? Або в таємних жертвуваннях Діонисію, у пиятиках і в неповстримності? Далі ж згадаймо і царицю Геру, сестру і жінку Дія, і безумну Палляду, і безсоромну Венеру, які сварилися між собою, і ревнували, і гнівалися одна на одну, і про вроду лиця сперечалися, яка б то була з них від усіх гарніша? І пастушого суду потребували. Цим усім, що божества не мали ані жодної святости і правди, народне розуміння судить бути достойним божественної чести? Про инших же, менших богів, і говорити не потрібно. Одна-бо голова, за нею ж инші частини ідуть. І котрих із них богами чи богинями вважаєш, коли Крон, Дій і Венера, від них же, як нерозумні люди думають, ніхто з богів не є більшим, не є богами? І якщо так, як я показав, ваші боги окаянні є і суєтні, то наскільки окаянніші ті, які, наче богів, шанують їх?"

Дарія ж, уважно слів Хрисантових послухавши, сказала: "Якщо розповіді і байки віршописців суєтні, то до філософів звернімося, які навчають всілякий поганий смак відкидати, натомість чесноти вибирати. Тими різними розповідями світобудову творячи і тлумачачи імена богів, Крона називають часом, який все поїдає і нищить, Дія ж — спекою, Геру повітрям називають, Афродиту — вогнем, Посейдона — морем, Кереру