Нові коментарі
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Українські Книги Онлайн » Езотерика » Житія Святих - Вересень - Данило Туптало

Житія Святих - Вересень - Данило Туптало

Читаємо онлайн Житія Святих - Вересень - Данило Туптало
мого келейного маєтку, що має він трудитися марно, ані опитувати тих, що служили мені Бога ради. Хай знає: скарбів та багатств ще від юності своєї я не збирав (це не бахвалячися кажу, але пошукачеві мого маєтку по мені до відома доводжу), відколи прийняв святий іночий образ і постригся в Київському Кирилівському монастирі у вісімнадцятирічному своєму віці. І обіцяв я Богові убогість мати самовільну відтоді аж до наближення свого до гробу. Не збирав я маєтків і не брав плати за службу, окрім книг святих. Не збирав золота і срібла, не зволяв я мати зайвої одежі, ні будь-яких речей, окрім найпотрібнішого, але дбав, щоб некористолюбства й убогості по змозі ділом дотриматися. Не піклувався я про себе, але покладав усе на промисел Божий, що ніколи мене не залишить. Подаяння, які входили в руки мої від благодійників моїх, і келейні приходи за начальство — всі тратив на свої та монастирські потреби, а як був в ігуменах та архимандритах, також і в архиєрействі є, не збирав келейних, хоч і нечисленні були приходи, але одне на свої потреби тратив, друге на потреби бідних, як те Бог повелів.

Ніхто, отож, хай не трудиться по смерті моїй, випитуючи чи шукаючи якогось келейного зібрання, бо нічого не залишаю на поховання і на поминання, хай убогість іноча найбільше при смерті явиться Богу, вірую-бо, що приємніше йому буде, коли не залишиться по мені ані цяти, ніж би велике зібрання роздавалося за мою душу на поминання.

І коли мене, такого вбогого, ніхто не захоче віддати належному за звичаєм похованню, молю відтак тих, що про свою смерть не пам'ятають: хай відволочать моє тіло у вбогий дім і там поміж трупів хай покинуть мене.

Коли ж владичних зволення звелить мене, вмерлого, поховати за звичаєм, то молю христолюбних погребенників: хай ховають мене в монастирі святого Якова, єпископа Ростовського, в куті церковнім, де і місце собі призначив, — про це б'ю чолом. Хто ж зволить безкоштовно пом'янути грішну душу мою в молитвах своїх Бога ради, такий і сам хай пом'янутий буде в царстві небеснім.

А той, хто вимагає за помилування плати, молю, хай не поминає мене, убогого, бо я нічого на поминування не залишив. Бог же хай буде всім милостивий, і мені, грішному, вовіки. Амінь.

Такий мій заповіт. Це моя духовна грамота. Таке сповіщення про маєток мій. А хто, сповіщенню цьому не ймучи віри, почне з випитуванням шукати після мене золота та срібла, той, хоч багато потрудиться, нічого, ж не знайде, і хай судить його Бог.

Писалось у богоспасенному місті Ростові,

в домі архиерейському, в літо від

Різдва Христового 1707, квітня, у 4-ий день.

Передмова до Благочестивого читача

У ті часи, в які Божою благодаттю в Русі поширилися різні душекорисні книги від добророзумних православних учителів та слова Божого проповідників і друкарським тисненням подавалися християнським людям для читання і слухання, доброчесний читачу, і ця книга з'явилася, тобто житія святих, що у книзі житейській, на небі записані — її довгий час сподівалися. Від спустошення-бо землі нашої, за попуском Божим, через гріхи людські, що сталося від нечестивого царя агарянського Батия, було розорено ті, що були, церкви святі й обителі великі, загинули численні святі книги, у них же і житія святих Божих були написані притаманною тут словено-руською мовою, і позбулася  Церква свята великої користі, що мала від читання житій святих; коли ж іноді частково деким читалися від іноземної мови, не прийнятної святій східній Церкві, то подавалися не без помилок; і багато людей від благочестивих із зітханням бажали, щоб, коли б сподобилися дочекатися таких книг властивою собі словено-руською мовою, православно й достовірно виданих! Бачачи це, бадьорий пастир і великий слави Божої і святих його розширювач та пошуковець користі для людей, блаженної пам'яті Петро Могила, митрополит київський, архимандрит печерський, почав був прикладати належне дбання, щоб поховану в попелі забуття славу святих, ніби з мертвих, міг воскресити і тим Церкву Христову утішити, вірних же дітей її задовольнити; через це випросив од святої Атонської гори книг блаженного Симеона Метафраста, письменника житій святих на грецькому Діалекті, бажаючи перекласти на словенську мову і через друкарське мистецтво світові подати, але швидка смерть учинила замисленому його доброму ділові перепону. Після нього того ж душекорисного і всім добропотрібного діла бажальником був дбалий і старатливий блаженної пам'яті богомудрий архимандрит цієї ж великої чудотворної лаври Печерської Київської Інокентій Ґізель, що багато трудився при досконалому писанні житій святих і різних для цього письменників уживав. Посилав і у царське велике місто Москву, просячи про книги житій святих, написаних там у великих Мінеях Четьїх, але люті часи частими війнами, постійними бідами та скорботами створили в тому перепону. Після блаженної кончини його тимчасового життя, перейнявши архимандриче в тій лаврі послушання недостойності моїй і, бажаючи з Божою поміччю той боговгодний намір моїх попередників, які немало щодо того трудилися, отців моїх, привести до здійснення, шукав я старанно такої добророзумної людини, якій би доручив здійснити те добропотрібне діло, і так само як колись у тій-таки лаврі до здійснення словенською мовою і видання друком душекорисних бесід святого Івана Златоустого на послання апостола Павла, за бажанням блаженної пам'яті достохвального архимандрита Києво-Печерського Єлисея Плетенецького, дав Бог йому помічника, що привів те діло до звершення, Захарію Копистенського, що потім був там-таки архимандритом, так тоді ж вседаровитий Бог на старанний мій пошук послав у лавру ту співжити в ній добродумного проповідника слова Божого, благочестивого ієромонаха Димитрія, ігумена монастиря святителя Христового Миколи Крупицького І Батуринського: про його добророзум'я та можливість до здійснення знаміреного того діла, тобто до здійснення і видання друком книги житій святих, увіч наявне почало збуватися написане у святого Івана Богослова, що про Димитрія свідчать усі і сама істина. Тому ж бо майстерному ділом і словом проповіднику слова Божого, котрий у лаврі цій трудився богомудро, самою істиною освідченому, доручив я, за порадою соборних отців та братії святої лаври, щоб потрудився діло те святе здійснити цілковито і друком видати із любов'ю до Ьожих святих, заради вписання і свого імені в книги вічного життя. Отож він бачачи крайню Церкви Божої потребу, до цього ж чинячи послушання щодо запропонованого йому того, про що блаженний Симеон Метафраст пише: "Як рівне є зло, що й казати неподобно, але й умовчанню це віддавати, так і щодо корисного та чесного: як шкодить думці тих, що слухають,

Відгуки про книгу Житія Святих - Вересень - Данило Туптало (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: