Релігія і політика в Америці: підйом християнських євангелістів та їхній вплив - Мохаммед Аріф Закаулла
Чому ж ці соціяльно-економічні проблеми були такими гострими в 19 столітті? Сідні Алстром у згаданій вище книзі дає відповідь на це питання. Він стверджує, що США страждали від цих проблем, тому що:
«… протестантські правлячі кола, що були панівними на початку колоніального життя, війни за незалежність та експансії 19 століття. В теорії, федеральний союз був створений як нація меншостей і як земля свободи та рівності. Проте насправді так ніколи не було. Разюча нерівність та важкі форми гноблення були визначальними особливостями американського способу життя. Вперше вибори законодавчої влади та перше ввезення африканських рабів до Америки відбулось у Вірджінії 1619 й надалі риторика американської демократії була фальшивою через наявність расизму і рабства. До католиків із самого початку ставилися з нетерпимістю, проти них вчинялися перешкоди і насилля. Антисемітизм набув загрозливих форм як тільки у 1880-х зросла єврейська імміграція. Індіанці одразу були викинуті з американського життя, в той час як іспаномовні, через захоплення їхніх земель або через імміграцію поступово були переведені до громадян другорядного сорту».
Відзначивши провідну роль протестантів у часи експансії 19 століття й тодішнього росту американської економіки, Алстром розмірковує і над характером їхньої верхівки. Із цього приводу пише, що в американському протестантизмі із самого початку домінувало пуританство, на ранньому етапі «… майбутнє США закладалось і значною мірою визначалось тими, хто приніс із собою доволі специфічну форму радикального протестантизму, що поєднував суворий моральний педантизм, глибоку прихильність до євангельського емпіризму, а також бажання зробити державу відповідальною за підтримку цих моральних і релігійних ідей. США, внаслідок цього, стали в основному країною вчення відродженців, морального закону і проповідування праці, що заохочувалась так званою пуританською етикою. Крім того, популярна відродженська традиція в Америці мала схильність не помічати інтелектуальних та соціяльних революцій в сучасному світі. В її церковному житті та в її проявах публічної демократії інтелектуалізм різко засуджувався і придушувався. Відколи вища освіта контролювалась цими ж самими силами, чимало потужних джерел сучасної думки сильно відстали від таких у Європі, незважаючи на те, що Америка найбільше в світі вкладала в освіту. А оскільки ці ідеї мали підтримку серед надміру представлених сільських виборців, вони мали протиправний вплив на національне життя навіть після того, як ця підтримка впала».
Апелювання сучасних християнських фундаменталістів до пуританської основи Америки
Сучасний християнський фундаменталістський рух у США прагне до визнання своєї законності, аргументуючи це релігійним заснуванням Америки. З цією метою видавалась література, що відповідним чином пояснювала американську історію. Майкл Лінеш наводить основні їхні аргументи:
Християнські історики Маршалл і Менюел переконують, що американська історія почалася з Христофора Колумба, чиє ім’я означає «христоносець».
Більшість фундаменталістів заявляють, що першозасновниками Америки були прочани колонії Плимес.
Вони розглядають Америку як націю, що одна стоїть проти решти світу і називають її «сяючим містом на пагорбі». Мається на увазі «праведна імперія» або «остання надія» людства, нація-спасителька. Пуритани, котрі прибули в Месечусетс 1620, обрали Джона Вінтропа своїм губернатором. Вінтроп та інші засновники Месечусетсу вірили, що вони засновують священну співдружність, модель – «місто на пагорбі» – аби розбещені до неї прагнули. З цією метою міністри й урядовці працювали пліч-о-пліч. Колонія Месечусетс була «теократією», суспільством у якому церква майже не була відокремлена від держави. Тому й сучасний християнський фундаменталістський рух прагне перестати відокремлювати церкву від держави.
Визначивши пуританське коріння Америки, фундаменталісти взялися окреслювати такі основні характеристики пуритан:
а) Пуритани були християнськими радикалами, що намагались повернути чистоту ранньої церкви.
б) Завдяки пуританам Америка була заснована як християнська нація.
в) Пуритани прибули до Америки з єдиною метою створити «реформовану соціяльну систему», тому що не змогли зробити це в Англії.
г) Пуритани були авторитарними консерваторами. Вони вірили у встановлений соціяльний лад і прибули до Америки щоб створити християнську співдружність та керувати нею справедливо.
ґ) Провідний сучасний християнський фундаменталістський автор Тім Лахей говорячи про хартії деяких ранніх колоній Нової Англії вважає, що їхні народи значною мірою керувались біблійними законами, а їхня мораль та соціяльні норми були в основному християнськими.
д) В дійсності, хоч це й видається неймовірним сьогодні, декотрі із конституцій ранніх колоній вимагали, щоб кожен урядовець підтверджував свою особисту віру в Ісуса Христа перед тим, як бажав іти на вибори.
е) Добре відомий християнський фундаменталістський автор Рас Волтон, досліджуючи пуританські корені Америки стверджує, що прочани колонії Плимес не були прихильниками ні рівності, ні демократії.
Розділ 3. Підйом християнського фундаменталізму після Другої світової війни
Після свого самоусунення з публічної сфери фундаменталісти зосереджувались на освіті та організації свого руху аж до кінця Другої світової війни. Це був період ще і духовних пошуків, роздумів про майбутнє. Після процесу Скопса головними турботами фундаменталістів стали набір нових членів та організаційна робота. Поштовхом до цього став той факт, що слабка інтелектуальна позиція під час процесу Скопса не сприяла тому, щоб молодь наверталась до фундаменталізму. Тому й були знайдені способи як спрямувати свій посил у народні маси без конфронтації з лібералізмом та раціоналізмом.
Користаючись свободою слова та свободою віросповідання, які були гарантовані секулярною і демократичною конституцією США, лідери консерваторів стали записувати свої власні релігійні програми, що транслювались по радіо й по телебаченню. Мільйони консерваторів та фундаменталістських протестантів стали регулярними слухачами, учасниками, а інколи й спонсорами цих програм. Деякими з відомих телепроповідників були Джеррі Фолвелл, Біллі Ґреям, Орал Робертс, Пет Робертсон та Джиммі Свеґґарт. Дослідження 1963 показало, що із усіх протестантів лише 12 відсотків регулярно слухали або дивились релігійні програми. Дослідження інституту Ґеллапа, проведене наприкінці 1970-х, засвідчило, що це число виросло більш ніж у два рази. А під час загальнонаціонального опитування 1981 27 відсотків заявили, що за попередній місяць дивились більше однієї релігійної програми. Дослідження 1984, проведене спільно інститутом Ґеллапа та школою комунікацій в Анненберзі, засвідчило, що число регулярних глядачів релігійних програм складає близько
