Релігія і політика в Америці: підйом християнських євангелістів та їхній вплив - Мохаммед Аріф Закаулла

б) Застосувати раціональний підхід до своєї доктрини, реформувати її та прокласти цим шлях до можливої зміни усталеного порядку.

в) Відкинути раціоналістську доктрину Нового Євангелія і зберегти свій власний погляд на релігію, спричинивши розкол всередині протестантизму.

Позаяк популярність соціяльного Євангелія із часом зростала, консерватори, котрі не могли відповісти інтелектуально на таке раціональне тлумачення, лише наголошували на своїй консервативній позиції. Їхня жорсткість із часом зросла, й це врешті-решт призвело до розколу в американському протестантизмі. Необґрунтована консервативна позиція спричинилась до зміни почуттів віруючих. Відбувся масовий відхід від консервативних церков до Нового Євангелія. Станом на 1910-ті більшість протестантських священників і теологів відмовились від консервативної позиції, оскільки вважали її непереконливою.

В першому десятилітті 20 століття спостерігалось суттєве зменшення кількості віруючих у консервативних протестантських церквах; це було яскравим свідченням розколу американського протестантизму й того, що консерватори швидко стають боязкою меншістю. Намагаючись повернути втрачені позиції, консерватори вдались до потужного захисту ортодоксії, опублікувавши «Начала: доказ правди» (“The Fundamentals: A Testimony to the Truth” (1910-1915). Набір есе консерваторів, у яких вони атакували модерністські теорії біблійної критики та підтверджували авторитет Біблії – прим. перекладача) в другому десятилітті 20 століття. Збірка містила 12 томів, виданих під наглядом Біблійного інституту Муді в Чікаґо. Видання фінансували такі каліфорнійські нафтопромисловці як Лайман та Мільтон Стюарти. Усі ці томи, відредаговані Р. А. Торрі, разом стали відомі під назвою «Начала». 12 томів «Начал» містили загалом 90 статей, які чітко виражали й пояснювали традиційну позицію на захист їхньої доктрини. Варто зауважити, що терміни начала (Англійською fundamentals – прим. перекладача), фундаменталізм, фундаменталіст мають коріння у християнському фундаменталізмі США і завдячують збереженням своєї філософії безкомпромісним протестантським фундаменталістам. Саме тим фундаменталістам, які на початку 20 століття вирішили відмовитись від соціяльних реформ (соціяльного Євангелія), що спричиняли більш раціональний, з точки зору інших, підхід і в результаті створили прецедент для фундаменталістів інших релігій, які є в світі. В «Началах» обговорювався перелік основ віри, із яких не могло бути жодних відхилень. Ось найбільш загальноприйняті з цих основ:

Непогрішимість Священного писання.

Божество Ісуса Христа.

Непорочне зачаття Ісуса.

Заміна спокутування: віра в те, що безгрішний Христос, загинувши на хресті, взяв на себе покарання, на яке справедливо заслуговували грішні люди.

Воскресіння з мертвих.

Неодмінне настання Другого пришестя Христа (хіліазм або мілленаризм).

Як зазначає Вільям Мартін («З божою поміччю: підйом релігійних правих в Америці» // William C. Martin, “With God on Our Side: The Rise of the Religious Right in America”, 1997 – прим. автора):

«Наріжним каменем було і є непогрішимість Священного писання. Це означало, що Біблія – не тільки єдине й незаперечне правило для дії та віри, а ще й науково та історично достовірна. А тому еволюція не може бути правдивою, чудеса дійсно відбувались так, як їх описує Біблія, а в Судний день всі, хто коли-небудь жив, будуть відправлені навічно або до пекла, або до раю. І пекло, і рай звісно ж існують насправді. Будь-яка спроба пояснити усе це як міт або алегорію є ударом по самому корінню християнської віри й цьому слід щосили протидіяти».

Джеймс Девісон Хантер пише («Світогляд євангелістів після 1890» // James Davison Hunter. “The Evangelical Worldview Since 1890”, 1987 – прим. автора):

«В 1919 вже було зрозумілим навіть для чоловіка з вулиці, що в американському протестантизмі з’явилось роздвоєння».

«Із публікацією «Начал» чітко намітилась лінія розлому в боротьбі. По один бік були фундаменталісти, захисники духу релігій та поборники правовірності. По інший – «модерністи» або ліберали й раціоналісти, що були поборниками соціяльного Євангелія. Модерністи були об’єктом атаки фундаменталістів. Фундаменталісти вважали, що ліберали забули основи – сутність – справжньої християнської віри. Для них соціяльне Євангеліє було троянським конем лібералізму, через який сили наукового раціоналізму прагнули проникнути до сфери традиціоналізму та в підсумку зруйнувати правильну віру. Їх турбувало те, що під впливом наукових відкриттів і раціоналізму з’являються нові методології, що дають спотворене розуміння релігії».

Ліберали, в свою чергу, мали свої претензії до фундаменталістів. Вони «… змальовували фундаменталістів брутальними, антиінтелектуальними мракобісами в питанні теологічних уявлень. Фундаменталісти звинувачувались у відстоюванні віджилих тлумачень Біблії та релігійного досвіду на основі гучної догми, не чуючи голосу розуму». Таким чином, 1920-ті завершились незворотнім розколом американського протестантизму внаслідок розбіжностей між фундаменталістами і модерністами.

Не дивлячись на те, що популярність соціяльного Євангелія зростала, а членство в консервативних церквах навпаки зменшувалось, фундаменталісти не бажали визнавати свою слабкість. Вони були рішучі чинити опір. Під їхнім тиском деякі штати прийняли антиеволюційні закони (Аркенсас, Флорида, Міссіссипі, Оклахома, Теннессі – прим. автора). Закон у штаті Теннессі забороняв у будь-якій школі вчителям навчати теорій, котрі заперечують божественне створення людини, як цього вчить Біблія. Американська спілка захисту громадянських свобод вважала цей закон репресивним заходом та пропонувала безкоштовну консультацію будь-якому теннессійському вчителеві, який забажав би знехтувати законом і став би обвинувачуваним у справі-прецеденті. 1925 вчитель біології на ім’я Джон Скопс здійснив порушення. Він був арештований та постав перед судом. Судова справа стала історичною, оскільки її розвиток широко освітлювався в газетах, періодиці та по радіо. Вільям Дженнінґс Браян, політик високого рангу, провідний представник фундаменталістів та ефектний оратор, що тричі безуспішно висувався в президенти (1896, 1900 та 1908), прийшов на допомогу обвинуваченню. Поки тривав процес, позиція обвинувачення декілька разів істотно змінювалась, особливо коли адвокат захисту загнав у куток Браяна, змусивши визнати, що не всі релігійні догми мають єдине тлумачення.

Хоча фундаменталісти виграли справу на підставі того, що вчитель порушив закон, вони програли великі дебати раціоналістам. Після цього зізнання фундаменталісти змінили свою стратегію. Вони зрозуміли, що їхнє відстоювання правовірності позбавлене інтелектуального змісту. Тож вони відійшли з публічного простору й поринули в освіту і дослідження. Вони зухвало започаткували рух зі створення своїх власних приватних шкіл. А також стали надавати великого значення й заохочувати культуру загального читання та пошуку знань серед цілої спільноти фундаменталістів.

Політична економія розколу в американському протестантизмі

У зв’язку зі швидкою індустріалізацією, населення великих міст, у яких зосереджувалась промисловість, торгівля і комерція, швидко зростало. Ці міста також приваблювали робітничий клас, чорноробів, бідноту та безробітних можливістю працевлаштування. Однак індустріалізація та економічний ріст приносили небачені багатства промисловцям і бізнесменам, що не ділились ними з робітниками, яким платили низьку зарплату і які не мали навіть належних гігієнічних та житлових умов. За оцінками вчених, 5% сімей володіли більш ніж 50% американського багатства. Переважна більшість населення володіли дрібною долею від зростаючого національного багатства. Декілька