Житія Святих - Вересень - Данило Туптало

Якось святий із чесними мужами, з ігуменами та ієреями і з богобоязливими громадянами в духовній бесіді вправлявся і розповідав житія святих і, багато чого на користь оповівши, випало йому розказати і про те, про що вище оповіджено. Розповідав про те, що наче знає такого чоловіка, який однієї ночі із Новограда був у Єрусалимі та й поклонився гробу Господньому і жи-вотворящому дереву хреста святого, назад повернувся тієї ж ночі у Великий Новград, їздячи на бісі, його-бо закляттям зв'язав, ніби полоняника. Слухачі дивувалися щодо цього вельми, а диявол, поскреготавши зубами на святого, сказав: "Оскільки виповів таїну цю, наведу я на тебе таку спокусу: хай будеш осуджений від усіх громадян як блудник. І відтоді, за попуском Божим, почав біс спокусу наводити на святого таку: багатьом людям, що приходили до святого за благословенням, показував диявол у келії всілякі привидження: іноді взуття жіноче, іноді намисто, іноді інше причандалля та одежі, якими жінки прикрашаються. Люди, що приходили, те бачачи, спокушалися і зле про святого думали, гадаючи, що блудницю в келії своїй тримає і підозрювали його вельми, а, порадившись поміж себе, казали: "Неправедно є такому святителю на апостольському престолі бути, коли він є блудник". Якось зібралися люди і пішли до келії святого, а біс перетворився дівицею і пішов перед людьми, ніби з келії святого тікаючи. Люди ж, побачивши, згукнули й почали гонити, бажаючи піймати ту дівицю; біс же забіг за келію святого і став невидимий. Почувши гомін людський, святий вийшов із келії і рече до людей: "Що таке, діти? ' Чого гомоните?". Вони ж закричали на нього як на блудника, докучаючи і докоряючи, схопили його і почали насилля чинити над ним. Не знаючи, що йому далі чинити, сказали поміж себе: "Ведімо його на ріку і посадимо на плота, хай випливе із міста нашого вниз по річці. 1 повели святого та цнотливого архієрея Божого на великого моста, що є на ріці Волхові, і скинули його на плота. І збулося лукавого диявола слово, що казав, хвалячись: "На тебе таку спокусу, — сказав, — наведу, що осуджений будеш від усіх як блудник". І радів лукавий, бачачи святого дарма оганьбленого. Але неповинність преподобного, за сприянням благодаті Божої, перемогла і осоромила ворога, бо святому, якого посадили на плота, поплив пліт той угору по ріці супроти великої бистрини водної, яка є біля великого мосту, ніким не тягнений, тільки силою Божою. І поплив до монастиря святого Георгія, що відстояв од міста на три поприща. Люди ж, побачивши таке чудо, жахнулися і перемінилися від злоби, розтерзали одежу свою і ридали, кажучи: "Согрішили і неправедне вчинили; оце вівці пастиря засудили!" І бігли берегом, молячи святого, щоб простив їм гріха їхнього, і хай повернеться на престол свій. "Прости нам, отче, — казали, — в невіданні согрішили супроти тебе, не пом'яни злоби нашої і не залишай нас, дітей своїх!" Також і клір весь, упереджуючи святого і схиляючи голови свої до землі, зі сльозами молили: хай повернеться на свій престол. Він же, як другий Стефан-першомученик, молив Бога за тих, що образили його, кажучи: "Не залічи їм, о Господи, цього гріха", — і пристав до берега поблизу вищеназваного монастиря, десь за пів поприща, і, вставши із плоту, вийшов на берег. Люди ж, з плачем припадаючи до нього, прощення просили і раділи, що умолили святого і що відкрив Господь неповинне й чисте життя його. Він же, незлобливий бувши, всім прощення подавав, розповівши, як, їхавши на бісі, був у Єрусалимі і як диявол похвалявся супроти нього. Всі ж, чуючи те, прославляли Бога. І так повернувся святий на престол свій із великою честю та славою і навчав людей, говорячи: "Діти, випробовуючи, всяке діло творіте, щоб не були зваблені дияволом і щоб ніколи не мали приєднаної до чесноти злоби, бо перед судом Божим винними будете". Після того мало пожив святий, а, довідавшись про відхід свій до Бога, поклав омофор свій, уже бувши у старості глибокій, і постригся у схиму; наречено ж йому було у схимі перше ім'я Іван, і переставився з миром до Господа. Тіло ж його покладено було у Великій церкві в чернечому образі, а після нього виведено було на престол брата його Григорія і добре пас той словесне стадо. Богу нашому слава тепер, і завжди, і навіки віків. Амінь.

У той-таки день відзначається пам'ять успення святого Луки, що був із Ликаонської єпархії, третього ігумена Спаської обителі, так званої Глибокої Ріки.

У цей-таки день у Пролозі покладено пам'ять святого мученика Стефана, папи Римського, а то має бути серпня місяця у 2-ий день.

Місяця вересня в 8-ий день

Слово на Різдво Пресвятої Богородиці

Господь, що живе на небесах, бажаючи з'явитися на землі та з людьми пожити, уготував спершу на ній місце поселення слави своєї — пречисту Матір свою: так звичайно діють царі, коли хочуть прийти в якесь місто, то готують передусім собі в ньому палац для пробуття. А що палаци земних царів зводяться премудрими митцями із коштовних речей, на найвищому місці, красніші й просторіші від інших людських жител, так і в небесного Царя слави палата творитися має. У Старому Заповіті, коли захотів Бог жити у Єрусалимі, збудував йому Соломон храм премудрим митцем Хірамом, що був повен мистецтва, і розуму, і знання, як робити будь-яке діло, створив же з речей найдорожчих, від виборного каміння з дерев добропахучих кедра та кипариса, що їх привозили з Ливану, і з чистого золота на найвищому місці, на горі Морія. І найоздобнішим, бо створив херувимів на стінах, дерева усілякі та квіти. Мав же простір той храм такий, що не тіснилося б у ньому й багато людей ізраїльських, і прийшла в нього слава Господня у вогні і в хмарі і, одначе недостатній той храм був до вміщення в себе невмістимого Бога: "Соломон збудував йому дім. Але не в рукотворнім Всевишній живе... Який мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для мого відпочинку?" Благозволив отож у початку своєї благодаті, щоб нерукотворний створився храм — пречиста, преблагословенна Діва Марія. Яким же митцем храм той створився —