Житія Святих - Вересень - Данило Туптало

Він же рече до нього: "Дерзай і не бійся, встань і прийди до мене сюди і уздриш Божу силу в водах цих!" Упав же блаженний Архип, приступив зі страхом до воєводи сил небесних і став зліва за повелінням його, і побачив вогненного стовпа від землі аж до небес. Коли ж води наблизилися, підняв архістратиг правицю свою і ознаменував хрестним знаменням місце водне, кажучи: "Спиніться там, і хай повернуться води!" — що збулося за словом пророчим: "Тебе бачили води... і тремтіли". Стали ріки, як стіна кам'яна і знеслися вгору, ніби гора превисока. І повернувся архістратиг до того великого каменя, що був поблизу олтаря, ударив у нього жезлом, що його мав у руці своїй, і скеля та розпалася надвоє, і створилася у камені безодня велика. І рече святий Михаїл: "Тут хай зітреться всяка супротивна сила, хай зійде збавлення від усіляких зол усім, що приходять із вірою!" Це промовивши, повелів блаженному Архипу перейти на правий бік. Став же преподобний на правому боці, а святий Михаїл великоголосно рече до вод: "Увійдіть у безодню цю!" І тоді потекли води у кам'яну розколину із шумом, і відтоді учинилася тим рікам путь у ту скелю. А вороги, що з лівого боку стояли і потоплення святого храму бажали бачити, зі страху закам'яніли. Святий же архістратиг Михаїл, зберігши отак цілим храм свій і преподобного Архипа від потопу водного, зійшов на небо, а блаженний Архип послав Богові подяку за чудо те преславне і велике заступлення великого охоронника. Наповнилися ганьби всі супротивні, і постала велика радість вірним, що прийшли до храму ангельського і до джерела чудесного, хвалу Богу посилаючи із преподобним Архипом. І відтоді почали святкувати отой день, у який преславне сотворилося чудо ангельським явленням. Пожив ще преподобний Архип на тому місці, старатливо Богові трудячись, досить літ і з миром постав перед Богом, маючи сімдесят років од свого народження. І похований був вірними на тому ж святому місці, яке від оповіданого чуда названо було Хоні, тобто занурення, бо там увійшли води у камінь.

Належить у цей день згадати й інші чудеса святого архістратига Михаїла, які створив, добродіячи християнському людові.

Поміж морем Адріятським та горою, названою Гарган, є місто Сіпонт, що відстоїть од гори на дванадцять тисяч стіп. У тому місці жив один багатий чоловік, його ж бо стада паслися під тією горою. І трапилося одному волові, відлучившись од стада, заблудити, його ж бо пан, шукаючи з рабами своїми якийсь час, знайшов його на верху гори тієї стоячого при вході до однієї печери. І сповнився гнівом, бо натрудився, шукаючи його, взяв лука та стрілу, наповнену трутою, і стрілив у свого вола, бажаючи його вбити. І раптово стріла, повернувшись назад, уцілила того, що стріляв. Ті, що були при ньому, злякалися і не осмілилися наблизитися до тієї печери, але, повернувшись у місто, звістили людям те, що сталося. Довідався про те єпископ міста того, помолився Богу, щоб явив йому таємницю ту, і явився йому у видінні архістратиг Михаїл, звіщаючи, що він те місце вибрав собі, і береже його, і бажає його часто навідувати і допомагати людям, що приходять із молитвою. Єпископ же про те видіння звістив людям і ' після триденного посту, що заповів його своєму місту, пішов із кліром своїм та всім народом до тієї гори і вийшов на неї, знайшов у скелі печеру, до неї був-бо вхід тісний, і не осмілився зайти в середину, а при вході учинив молитви — відтоді туди часто приходили люди, творячи молитви свої до Бога і до святого архістратига Михаїла. Якісь неаполітани, бувши невірними, зібрали воїнів своїх і прийшли несподівано до міста Сіпонта, бажаючи його взяти й розорити, і впали громадяни у великий страх. Єпископ же заповів піст людям, хай три дні не вкусять їжі і хай моляться старанно, щоб їм збавитися від ворогів, що оточили їх. Ще перед тим днем, коли хотіли вороги всіма силами взяти місто, явився воєвода сил небесних єпископові у видінні, кажучи: "Завтра, о четвертій годині дня, звели своїм громадянам узброїтися і вийти з міста супроти ворогів, і я прийду допомогти вам!" Вставши зі сну, єпископ оповів своє видіння всім і пораділи люди вельми на обіцяну супроти ворогів перемогу і укріпилися доброю надією. Коли ж надійшла четверта година дня, був грім великий і звели люди очі своє й побачили, що на гору Гарган сходить велика хмара, і були, як колись на Синаї, вогонь і дим, блискоти та громи, аж уся гора тряслася і хмарою покривалася. Побачивши таке, супротивні злякалися вельми і почали тікати, громадяни ж пізнавши, що благий охоронник і швидкий заступник прийшов з небесними своїми воїнами їм допомогти, відчинили ворота міста і гнали вслід ворогів своїх, січучи ніби стебла. Вони-бо ззаду їх сікли, святий же архістратиг Михаїл з висоти громом та блискавками їх разив, відтак було число мертвих шістсот мужів, котрі впали від грому та блискавки. Гнали їх аж до Неаполя і до решти, з поміччю небесних сил воєводи, перемогли ворогів своїх і урочисто повернулися до свого міста. Відтоді неаполітани, пізнавши міцну руку, всесильного і Бога, прийняли святу віру, а громадяни сіпонтійські, ) зібравшись усі з єпископом та кліром, пішли до тієї гори, на якій було страшне явлення, бажаючи там воздати подяку Богові і помічникові своєму святому архістратигу Михаїлу і всім небесним силам. Коли ж наблизилися до входу до тієї печери, знайшли на мармурі слід малої людської стопи, добре, ніби на болотяній землі, відбитий, і сказали собі: "Це воістину святий архістратиг Михаїл знамення залишив свого тут пробуття, що сам тут був, збавляючи нас од ворогів наших". І поклонилися, цілуючи стопи ті, і, молебне здійснивши співан ня, веселилися, дякуючи Богові за охоронника і заступника свойого. Постановили створити на тому місці церкву на ім'я святого архістратига Михаїла, і коли до діла готувалися, знову з'явився святий архістратиг єпископові, кажучи: "Не годиться вам турбуватися про будівлю церкви, я-бо без вашого труду приготував там собі храм, тільки увійдіть у нього. Ти ж уранці сотвори в ньому святу літургію і наявним людям наділи божественних таїнств". Після того видіння єпископ звелів людям бути готовими до причащання святих таїн і пішов з ними, творячи молебні співання. Коли ж прийшли на те святе місце, де святі стопи на мармурі відбито, знайшли в скелі витесану малу церкву, не за звичаєм діла рук людських