Релігія і політика в Америці: підйом християнських євангелістів та їхній вплив - Мохаммед Аріф Закаулла

спільного ґрунту буде визначена позиція, яку мусульманське суспільство займе при діалозі з Заходом. Зближення усіх шкіл думки, спільнот і груп стане показником для Заходу того, що мусульманський світ об’єднаний та готовий до серйозної і відкритої дискусії, тож більше не можна шантажувати їх чи підкуповувати декількох осіб, не рахуючись із рештою маси. Запровадження такої демократії визволення до того ж сприятиме довірі мусульман до їхніх лідерів. Із цією довірою, мусульманський світ зможе розпочати діалог із Заходом з упевненістю, гідністю й конструктивними ідеями – все це зміцнюватиме наші переговорні позиції. Крім того, наші вільні й незалежні медіа, наші дипломати, які слідуватимуть демократичній традиції звертання до мас, інтелектуали, чиї позиція та аргументація підготовані відкритими внутрішніми дебатами, взаємодіятимуть з Заходом, який буде цінувати і поважати таку взаємодію. Результат буде тільки конструктивним і призведе до взаємовиграшної ситуації – тоді екстремісти будуть позбавлені свого ґрунту, а нова реальність допоможе їм прозріти й стати на конструктивний шлях. Ефективність такого підходу надасть змогу мусульманському світу (медіа, інтелігенції, лідерам громадської думки та політикам) звернутись до американських мас, медіа, інтелігенції та уряду із взаємними розумінням, повагою та співробітництвом, замість зіткнення цивілізацій, яке західна інтелігенція буде вбачати упереджено, і навіть довготривалі конфліктні питання матимуть значно сприятливіші умови для мирного та взаємовигідного їх вирішення.

Епілог

Поки ця книжка готувалася до друку (Книжка вийшла 2007 і враховує стан справа на 2006, коли відбулися згадані автором вибори – прим. перекладача), проміжні вибори до Конгресу США повністю змінили структуру влади у Вашінґтоні. Влада перейшла до рук Демократичної партії, що здобула більшість в обох палатах після 12 років переваги республіканців. Республіканці перетворили вибори 2004 на референдум про війну в Іраці. Не дивлячись на спроби республіканців перевести увагу від Іраку до інших питань, демократи зуміли зосередити увагу на Іраці й проміжні вибори 2006 справді стали таким референдумом. Результати були приголомшливі, адже демократи взяли більшість і в Сенаті, і в Палаті представників.

Дискусія та аналіз із приводу цих виборів самі по собі є окремою темою, що заслуговує окремого розгляду з огляду на сутність цієї проблеми.

Якщо мусульманський світ бажає засвоїти який-небудь гарний урок задля власної користі, тоді вибори 2006 пропонують декілька таких уроків, зокрема наступні.

Безсумнівно, США є наддержавою з неймовірною економічною і військовою потугою. Та слід пам’ятати, що навіть великі держави можуть робити серйозні помилки, що завдають їм серйозної шкоди. Наприклад, Радянський Союз напав на Афганістан вкінці 1970-х і ця агресія тривала майже десятиліття. Той напад був серйозною помилкою. Результатом було те, що триваюча війна в Афганістані вкупі з іншими безконтрольними помилками керівництва врешті-решт призвели до розпаду самого СРСР. Але в умовах демократичної системи США, коли гарантована свобода слова й преси, ситуація була критично оцінена і зрештою громадська думка постала проти влади.

Брак демократії в мусульманських країнах не допускає можливості виправлення серйозних помилок, учинених владою. Не існує ані вільних і чесних виборів, ані вільної преси. Отож помилки все накопичуються й руйнують ціле суспільство, ба навіть цивілізацію. Результатом того, що Саддам Хусейн вів війну з Іраном, а потім і з Кувейтом, стало не тільки знищення Іраку, а й була завдана шкода всьому мусульманському світу. Через відсутність демократії в іракців не було можливості вказати Саддамові на його помилки чи замінити його кимось кращим. Під час кампанії проміжних виборів у США 2006 опозиційні партії та журналісти могли вільно аналізувати і коментувати будь-які кроки влади. А високоповажний журналіст Боб Вудворд усього за декілька тижнів до виборів опублікував книгу «Держава зречення» (Bob Woodward. “State of Denial”, 2006 – прим. перекладача), в якій звинувачує політику адміністрації Буша в Іраці. В багатьох мусульманських країнах публікацію такого автора, який критикує чинну владу перед самісінькими виборами не терпіли б, а самого автора скоріш за все негайно ув’язнили б і звістки від нього більше б не надходили. Пан Вудворд натомість запрошувався на ток-шоу та здобув похвалу за проникливість і дослідження. Нищівна поразка республіканської партії та перемога демократів на виборах до Конгресу означають, що люди відкинули стратегію Буша в Іраці й тепер для Буша настав момент поміркувати, усвідомити свої помилки й виправити їх заради країни. Це те, чого не було в колишньому СРСР, тому він і розвалився, й чого немає в переважній більшості мусульманських країн, тому постколоніальний мусульманський світ паралізований та схильний покладатись або на своїх же терористів, або на великі держави ззовні.

Іншою причиною несхвалення виборцями Республіканської партії є корупція та скандали, пов’язані з її лідерами. Від зловживання владою та службовим становищем до аморальних сексуальних злочинів – усе це вчинялося лідерами республіканців у Конгресі. Серед республіканців, що втратили свої мандати були: Марк Фолі з Флориди, який пішов у відставку після того, як був спійманий на невідповідних заграваннях з хлопцями-підлітками, що працювали в Конгресі; Курт Велдон із Пенсилвенії, у члена родити і в товариша якого ФБР нещодавно проводило обшуки; Роберт Ней з Огайо, що визнав себе винним у скандалі Джека Ейброма і Том Делей з Техасу, що пішов у відставку після пред’явлення звинувачень.

У переважній більшості ж мусульманських країн з фіктивною демократією та формальними виборами корумповані лідери правлячої партії під оплески йдуть на чергові вибори й оголошуються переможцями з великим відривом.

Міністра оборони Дональда Рамсфельда постійно критикували за провальну стратегію в Іраці, але щоразу президент Буш висловлював йому повну довіру. 1 листопада 2006 президент сказав публічно на його захист:

«Я попросив його вести одночасно війну проти терору в Афганістані та війну в Іраці, а крім того ще й перетворювати наше військо … Я задоволений тим прогресом, який ми зробили. Я хочу, аби він залишався до кінця президентського терміну».

Та вже за кілька годин після того, як нація виразила на виборах своє незадоволення політикою щодо Іраку, Рамсфельд пішов у відставку. Приймаючи відставку президент Буш сказав:

«Після декількох розмов і обмінів думками ми з міністром Рамсфельдом дійшли висновку, що прийшов час для нового керівництва у Пентаґоні … Ми деякий час обговорювали нові перспективи. Він любить називати їх «нові задуми». Він сам розуміє, що в Іраці не все добре і справи йдуть повільно».

В мусульманському світі багато хто може розглядати відставку Рамсфельда та бушову зміну позиції як поразку Буша, й це так і є, проте якщо ми, мусульмани, розуміємо лише це, тоді програємо із двох основних причин:

Ми не усвідомили справжнього секрету неймовірної американської могутності, влади і величі – тож наші справи