Житія Святих - Травень - Данило Туптало

тобі звелів так зробити?" Відповів Дидим: "Бог мій Ісус Христос навчив мене і послав, щоб я викрав вівцю Його із зубів звірячих цілою і непошкодженою". Сказав суддя: "Де нині Теодора, розкажи нам, поки ми не почали тебе мучити". Відповів Дидим: "Справді не знаю, де вона є, лише те про неї знаю, що раба Христова добра і вірна, визнає Пресвяте Ім'я Його. Тому ж Христос її полюбив і зберіг неоскверненою як невісту свою справжню". Князь же сповнився гнівом, звелів голову його мечем відтяти, тіло ж кинути у вогонь, а святий Дидим, почувши на себе вирок смертний, радости сповнився і скликнув до Бога, кажучи: "Благословен Ти, Боже, Отче Господа нашого Ісуса Христа, що не зневажив молитов моїх і виконав бажання моє, бо й рабу Твою Теодору зберіг цілою неоскверненою, і мене вінця мученицького сподобляєш". І вели святого за град на страту. Довідалася ж про те Теодора, побігла за святим мучеником Дидимом і, догнавши його на тому місці, де мав бути страчений, сперечалася з ним про вінець мученицький, кажучи: "Якщо й захистив ти дівство моє від розтління, то не просила я тебе, щоб захищав мене від смерти. Мене ж узяли, мене допитували й судили, відступи мені кончину мученицьку, хай мене стратять, ти ж іди вільний, куди хочеш. Досить тобі винагороди від Господа, що зберіг моє дівство, не хочу, щоб ти вмирав за мене і забрав вінець мій. Не хочу бути винною смерти твоєї, але сама хай помру, сама віддам борг той. Маю голову — хай її відітнуть за Христа. Маю кров — хай проллється за Господа нашого. Не хотіла і не хочу бути оскверненою, хотіла і хочу бути мученою. Не забирай в мене вінця, якого швидше тебе почала плести. Якщо шкодуєш мені мучеництва, то хай я швидше під меч піду, а ти після мене Христовим мучеником можеш бути, щоб ти після мене залишився, а не я після тебе. У тебе чистоти забрати не можуть, мене ж ґвалтувати можуть. Бо як ти чисту мене з блудилища випустив, так чисту мене і до Христа наперед пошли". Святий же Дидим сказав до неї: "Люба сестро, Господь наш, який раз зберіг тебе неоскверненою, завжди сильний берегти тебе чистою. Мені ж, на смерть засудженому, не борони померти. Хай помру за Христа і кров'ю своєю омию гріхи свої". Коли вони так з любов'ю сперечалися, наказано було потяти обох. І дала під меч голову свою спершу свята мучениця Теодора, тоді і святий мученик Дидим. Тіла ж їхні вкинули у вогонь — і так прийняли переможні вінці від Христа, Господа нашого, Йому ж з Отцем і Святим Духом честь і слава навіки. Амінь.

У той самий день віднайдення чесних мощів святих отців наших святителів Кипріяна, Фотія і Мони, митрополитів київських і всієї Руси.

І пам'ять преподобного отця нашого Терапонта Білоозерського. Про нього ж у Пролозі.

Місяця травня на 28-й день

Пам'ять преподобного отця нашого Микити Ісповідника, єпископа Халкедонського

Преподобний отець наш Микита, змолоду Христа полюбивши, відрікся світу і всього, що у світі, і догоджав Богові добродійним житям, і возведений був на престол халкедонського святительства, на якому, наче свічка на свічнику, стояв, світив світові і прикрашав Христову Церкву. Милостивий же був вельми до убогих, голодних годував, нагих одягав і подорожніх приймав та давав їм спочинок. І був батьком для сиріт, вдовам заступник і кривдженим визволитель. Коли ж настала іконоборна єресь, за царювання Лева Вірменина, виявився ісповідником Христовим, багато боровся проти злочестя, викриваючи і відкидаючи неправославні догмати, навчаючи і переконуючи благочесно поклонятися іконі Христа, і Пречистої Його Богоматері, і всіх святих. І дуже постраждав від зловірного царя і його однодумців — зазнав вигнання, приниження і кривди за правовір'я. Після багатьох років і численних ісповідницьких трудів, коли досконалим богоугодженням перейшов з тутешніх, прославив його Бог на небі перед ангелами своїми, на землі ж перед людьми, бо від чесних його мощів відбувалися чуда, подавалися зцілення на всілякі хвороби, аби славився в ньому Бог, який у святих своїх прославляється.

У той самий день страждання святої мучениці Єліконіди

Єліконіда, Христова мучениця, була народжена й вихована в Тесалонікії у царство Гордіяна і Филипа. Коли ж гоніння від ідолопоклонників всюди налягло, прийшла в Коринт і, бачивши, що всюди люди приносять жертви бісам, стала на високому місці й возвала, кажучи: "О нерозумні і тверді серцем мужі коринтські! Бачу, що ви зовсім нечестиві, покинули вічного і нетлінного Бога, до душезгубних ідолів повернулися. Погляньте, прошу, на висоту неба і на ширину землі та розгляньте розумом вашим: хто натягнув, наче шкіру, небо над головами нашими, хто заснував землю над безоднею, хто непогамовні хвилі морські вгамувати сильний страшним і славним Ім'ям своїм? Хто чоловіка з глини створив і вдихнув у нього дух живий? Той, хто пригорщею тримає все творіння, — один справжній на небі живий Бог. Боги ж язичницькі — біси, німі і бездушні, подібні нехай будуть на них всі, що їм поклоняються". Коли так свята вільно й голосно промовляла, зразу нечестиві схопили її і до ігемона свого Перинія вели. Він же поглянув на неї і, благородність лиця її побачивши, почав лагідно до неї говорити, кажучи: "Добра тобі бажаю, донько найвродливіша, думаю, що віриш у богів наших, що завжди перебувають, і тішуся тобою". Сказала свята: "Яка може бути радість у нечестивих? Радість твоя, о ігемоне, перетвориться на плач, і погорда твоя — на неміч. Я вірю в Бога, що над усім є, і радію, що сподобилася за Бога мого увійти в подвиг цей, у якому без сумніву переможний вінець сподіваюся отримати". Сказав ігемон: "Хай не буде жінкам безумним подібного багатомовства, але покірно й коротко скажи мені, як називаєшся". Відповіла свята: "Не безумна я, але мудра в Христі, якщо ім'я моє довідатися хочеш, Єліконіда називаюся". Сказав ігемон: "Не годилося тобі Єліконіди ім'я давати через велику безсоромність твою, муки і рани збираєш на тіло своє". Відповіла свята: "Добре Єліконідою називаюся, бо милосердя мого Бога завжди є зі мною, і кидаю стріли в батька твого, диявола. Тобі ж, Перинію, ім'я не пасує, бо нечестиве й окаянне твоє тіло зі скверною душею вогненними тризубцями на згубу волочитимуть". Сказав ігемон: "Коротко скажи нам: принесеш жертву богам чи ні? Присягаю богом моїм Асклипієм-лікарем, що не пожалію тебе, якщо не послухаєш веління царського