Житія Святих - Січень - Данило Туптало

Георгій, брат його, разом зі святим Борисом вбитий був, бо упав на пана свого, і відрізали йому голову через золоту гривну, її ж на нього святий Борис поклав. Третій же брат, Мойсей, при вбивстві тому був, втечею врятувався від смерти, тоді пізніше від ляшки, більше ніж колись Йосип від Пентифрії, постраждав через чистоту, і був святим ченцем у Печерському Київському монастирі, як же у житії його написано. А цей блаженний Єфрем після убивства благовірного князя Бориса на місце те, на якому ж неправедне те убивство сталося, прийшов, плачучи і ридаючи, і, пошукавши тіла братового, не знайшов, лише голову, яку ж, взявши, беріг до кончини своєї. Покинув же свій боярський сан і дім, досягнув градаТоржська і знайшов місце поблизу града того вельми красне, на березі ріки Твер, звів там храм на честь панів своїх — великих князів, святих страстотерпців Бориса і Гліба — і, багато ченців зібравши, обитель влаштував і архимандритом був. Досить же постом і молитвами потрудившися, угодив Богові і переставився до Нього в рік 6523. Після переставлення ж його багато чуд від гробу його відбувалося і подавалися зцілення хворим. І нині тим, що з вірою приходять, подаються, на Славу Христа, Бога нашого, що з Отцем і Святим Духом славлений навіки Амінь.

У той самий день житіє преподобного Єфрема Сирина.

Місяця січня в 29-й день

Перенесення чесних мощів святого священномученика Ігнатія Богоносця

Коли Святого Ігнатія Богоносця у Римі наказом царя Траяна, як же в житії його пишеться, звірі за Христа з'їли, залишилися деякі більші його кості, що їх вірні, котрі там тоді були, зібрали й спершу в Римі поклали чесно на ознаменованому місці. Тоді, за царювання того ж Траяна, перенесли в Антіохію на захист граду і на зцілення хворих, на веселість цілому його стаду, а на славу Христа Бога, що за Нього ж він постраждав ревно, про що всі, хто хоче довідатися, хай дивляться житіє його в двадцятий день грудня.

У той самий день житіє преподобного отця нашого Лаврентія, затворника Печерського

Після спокус преподобних затворників печерських Ісакія і Никити опинився, подвизаючися, в тому ж Печерському святому монастирі блаженний цей Лаврентій, який також дерзнув, як добрий воїн Христовий, сам-один боротися з ворогом душезгубним, що ополчувався. І забажав вельми у затворі молитися Богові, думаючи завжди, що про затворницьке життя Господь говорить: "Ти ж, коли молишся, увійди до комірчини своєї і, замкнувши двері свої, помолися Отцеві своєму таємно, і Отець твій, що бачить в тайні, винагородить тебе явно". Але преподобні отці боронили йому взагалі чинити те в Печерському святому монастирі, бо більше від инших терпів напади облесного ворога. Згадували-бо, як тут здолав був ворог Ісакія і Никиту, що боролися з ним поодинці, їх же ледве багатьма співпомічними молитвами підняли. Тоді Лаврентій, прощення попросивши, пішов в монастир святого великомученика Димитрія, що його створив князь Із'яслав, і там инокував у затворі. Почав же вельми подвижно жити і про спасіння своє велике старання мати, щодня на більші труди піднімаючись, умертвлюючи всі пристрасті похоті голодом повстримности і стинаючи їх мечем духовним, тобто словом молитви. Лукавого ж розпалювання всі стріли водою сліз гасив. І так благодаттю Божою не лише сам зранення бісівського уникав, але і прийняв від щедрого на дари Господа дар зцілювати чудотворно різні рани і недуги в людях та відганяти бісів. До цього-бо блаженного серед инших приведений був колись для зцілення з Києва чоловік, одержимий бісом вельми лютим і міцним, що дерево, яке нелегко піднести десятьом мужам, він один, взявши, вивергав. Блаженний затворник, бажаючи, щоб прославлена була благодать батьківщини його духовної, тобто Печерського святого монастиря, звелів того чоловіка туди вести. Тоді біснуватий почав кричати: "До кого посилаєш мене? Я-бо не смію і наблизитися до печери через святих, що в ній покладені. У монастирі ж тридцять є чорноризців, які там живуть, їх же боюся, з иншими ж боротьбу маю". Коли це про благодать Печерського святого монастиря біснуватий розповів, звелів знову блаженний примусом його туди тягнути, щоб сказане ним більше підтверджене було. Тягнучи-бо, вели, бо ніколи біснуватий не бував у Печерському монастирі й нікого ж не знав у ньому. Спитали його: "Які то ті, що їх боїшся?" Було-бо тоді всіх братів в монастирі Печерському сто вісімнадцять. Біснуватий же перерахував поіменно тридцять і сказав: "Ці всі словом одним вигнати мене можуть". І сказали йому знову ті, що тягнули: "Ми хочемо в печері замкнути тебе". Він же відповідав: "Яка користь мені з мертвими боротися? Вони-бо нині більше дерзновення мають до Бога молитися за своїх чорноризців і за тих, що приходять до них. Але якщо хочете мою боротьбу бачити, ведіть мене в монастир, бо, окрім тридцяти [як же сказав], з иншими всіма боротися можу". І почав показувати силу свою, говорячи по-єврейськи, потім по-римськи, тоді грецькою, запросто мовив на всіх мовах, яких ніколи ж не чув чоловік той, що настрашилися вельми ті, котрі тягли його: дивувалися зміні мови його і різноголоссю. Тоді раніше, ніж увійшли в монастир, втік від чоловіка нечистий той дух, і почав зцілений добре розуміти. Ті, що були з ним, утішилися й увійшли з ним же у святу чудотворну печерську церкву воздати хвалу Богові. Коли довідався ігумен, прийшов зі всією братією туди ж до церкви, і не знав зцілений ігумена ані одного з тих тридцяти, яких же називав, біснуючись. Тоді спитав його: "Хто зцілив тебе?" Він же, поглядаючи на ікону Пресвятої Богородиці Чудотворну, сказав, що "з нею зустріли нас святих отців тридцятеро, і так я був зцілений". Імена-бо тих всіх пам'ятав, в обличчя ж ні одного не знав. Тоді всі разом славу воздали Богові, і Його Пречистій Матері, і блаженним Його угодникам.

І так прославилося святе те місце Божим промислом, сповіщеним через блаженного цього затворника Лаврентія, що, як Варнава від Павла, відлучившись на якийсь час від братії печерської, більший приніс плід. І різних чеснот своїх рівноангельських багато образів в монастирі Із'яславському залишивши, повернувся знову в Печерський святий монастир, де ж після кончини своєї богоугодної як не гірший від попередніх затворників, які вузькими воротами у життя вічне увійшли, покладений чесно в Печері, у ній же дотепер чудотворні його мощі перебувають нетлінними на честь Того, Хто бачить таємне і винагороджує затворників явно, — Хваленого в Тройці Бога. Йому ж Слава навіки. Амінь.

У