Шалена жінка та бос-недоумок - Маріанна Аріна
***
Кейт смішно зморщила ніс, щось сонно пробурмотіла, але так і не розплющила очі. Крізь сон вона відчула, що її щось лоскочать по обличчю. Але прокидатися так не хотілося. А розплющити очі – було взагалі нереально. Відмахнулась рукою, але це не допомогло. Неймовірним зусиллям волі вона все ж таки відкрила одне око. І натрапила на усміхнений погляд улюблених очей.
Чейз. Він лоскотав ніс кінчиками її ж волосся.
– Ну, Чейз… Навіщо ти будиш мене? Я хочу спати. – Прокидатися остаточно категорично не хотілося.
– Кошеня, але ж вже час вставати. Ми й так спали довше за інших. Усі вже давно прокинулися. – Чейз милувався нею, такою невдоволеною, ще сонною і тендітною.
– Звісно, якщо вештатися десь половину ночі, то й прокинутися ранком неможливо. – голос Адріани зовсім несподівано пролунав над головою.
– І тобі доброго ранку, матуся. – позіхнула Кейт і неохоче все ж таки сповзла з Чейза. Більше за все хотілося забратися назад на нього, прогнати всіх і поспати ще хоча б кілька годин.
– Вмивайтеся і йдіть снідати. – Скомандувала Адріана, не звертаючи уваги на саркастичний тон з боку доньки.
На цей раз спільна «трапеза» пройшла відносно спокійно і навіть досить позитивно. Дві задоволені, щасливі й усміхнені пари і Адріана, що дивилася на них з ледве помітною посмішкою, досить швидко впоралися із сніданком.
З виїздом додому затягувати не стали. Дорога мала забрати досить багато часу. Та ще й періодично треба було зупинятися щоб поїсти, заскочити до туалету і трохи перепочити.
– Мамо, дякую. – Кейт обійняла Адріану. Було незвично демонструвати свою вдячність. Але цього разу вона щиро цього хотіла. – Для мене було дуже важливо отримати твою підтримку у такий складний період
Адріана посміхнулася і похитала головою.
– Я рада, що ти приїхала саме до мене, а не вибрала якісь сумнівні мотелі. У твоєму стані потрібно уважніше вибирати, де ти буваєш, де спиш і що їси. Тільки давай наступного разу приїжджай без несамовитої драми у твоєму житті. – Адріана не була б собою, не пожартуй вона над донькою в надто зворушливий для обох момент. Їй і самій було сумно прощатись. В цей приїзд доньки їм вдалося додати трохи тепла у стосунки.
Ділан та Анна подякували за гостинність господині будинку, швидко розпрощалися із нею і вже застрибнули до машини. Кейт ще возилася з речами у багажнику, коли Чейз підійшов до Адріани.
– Удачі тобі, Чейз. Терпіння та витримки. Моя донька не подарунок. Але якщо вона покохала, то заради тебе зробить все. І кохати буде без оглядки. Бережіть одне одного та свої почуття.
Чейз уважно подивився на неї.
– Дякую, Адріана. Я це знаю. Я кохаю вашу доньку і зроблю все, щоб вона була щасливою. Думаю, ми з нею зможемо домовитись. – Він усміхнувся, уявивши собі ці «перемовини». – Знаєте, я дуже радий, що вона не моталася країною, а знайшла притулок у вас. Враховуючи, що вона вагітна... Навіть думати не хочу про те, чим ця втеча могла обернутися для неї і дитини. – Чейз замовк, трохи похмурившись. – І Адріана, я хочу, щоб ви знали – ви завжди можете приїхати до нас. У моєму домі... у нашому з Кейт будинку вам завжди раді. Впевнений і Кейт повністю згодна зі мною. Не дивлячись на складні стосунки, Ви для неї – дуже важлива та близька людина. – Чейз несподівано для самого себе обійняв Адріану.
Вона теж не очікувала такого прояву емоцій до себе. Спочатку навіть трохи напружилася. Але тепер і Чейз став частиною її сім'ї. Якщо вже не сином, то батьком майбутніх онуків та дорогою для її дочки людиною. А значить – важливою людиною і у її житті.
– Дякую, Чейз. Це несподівано і від того ще приємніше. Приїду якось до вас в гості. І ви з Кейт можете приїхати до мене в будь-який момент. Якщо раптом втомитеся, наприклад від шуму великого міста. – Вона поплескала його по спині. І натрапила на здивований погляд завмерлої на місці доньки. – Кейт, не заклякай так. Чи ти б воліла, щоб твій чоловік і твоя мати були в стані постійної ворожнечі?
Кейт прийшла до тями і голосно пирхнула. А Чейз зненацька зірвався на гучний сміх.
– Ви обидва взагалі знаєте, що абсолютно однаково пирхаєте? – він глянув на Кейт та Адріану. – Це дуже кумедно.
– Та що ти таке вигадав... – тепер вже пирхнула Адріана і Чейз знову зайшовся сміхом.
Кейт та Адріана переглянулися, зрозуміли, що він справді правий і одночасно розсміялися разом із ним.
На такій позитивній ноті було не так сумно їхати. Кейт дивилася у вікно, на краєвиди міста дитинства і відчувала себе щасливою. Слухаючи як позаду сміється Анна, яку розважає та обіймає Ділан. Сидячи поруч із Чейзом і тримаючи його за руку, милуючись тим, як він впевнено тримає кермо. Радіючи тому, що вони їдуть додому, все з’ясувавши і залишивши образи в минулому.
Кейт щасливо посміхнулася і міцніше стиснувши Чейза руку.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно