Шалена жінка та бос-недоумок - Маріанна Аріна
***
Кейт неспішно потягувала чай і переглядала новини бізнесу, коли грюкнули вхідні двері. І якось надто голосно грюкнула. Виглянувши до холу, вона завмерла від подиву.
Сердитий і суворий Чейз повернувся додому не один. Він міцно тримав за руку вище ліктя, дуже знервовану… Лексі.
– Що відбувається? – Кейт навіть не намагалася приховати здивування.
– Лексі, не сіпайся, буде гірше. – рикнув Чейз несподіваній гості.
– Це тобі буде гірше, якщо ти негайно не відпустиш мене. – Змією зашипіла на нього Лексі.
Чейз примружив очі і красномовно підняв одну брову.
– Ти в цьому точно впевнена? – спитав він це таким тоном, що навіть у Кейт мурашки по спині пробігли. – Кошеня, – продовжив він уже зовсім іншим голосом, поглянувши на неї. – підійди, будь ласка, сюди.
Бачити і спілкуватися з цією Лексі не хотілося зовсім. Єдине бажання, яке зараз виникало у Кейт – це заліпити їй ляпас і виштовхати з їхнього будинку. Але Чейз попросив, отже, доведеться потерпіти.
– Лексі я хочу, щоб ти зараз розповіла правду. Або...
– Що «або»? – голос Лексі зривався на істерику.
Кейт не без задоволення відзначила, що цього разу вона зовсім не виглядала такою статною і доглянутою. Лише розлюченим стервом. Статусність як вітром здуло.
– Або я зроблю так, що в цьому місті жодна поважна людина не матиме із тобою справу. Ні як партнер, ні як кредитор. І зроблю так, щоб тобі було нестерпно перебувати тут.
Лексі різко зблідла. Погрози Чейза не були для неї порожнім звуком. Знала, що виконає їх.
– Тобі не здається, що це занадто? Я нічого такого не зробила. – Голос Лексі раптом з вереску перейшов на майже шепіт.
– Ні, не занадто!! – гаркнув Чейз. І від цього смикнулися обидві. Кейт теж. – Ти посміла зробити боляче моїй коханій жінці. Жінці, котра носить мою дитину. Ти зазіхнула на мою сім'ю!
– Вона тобі не сім'я! – Лексі знову перейшла на вереск, і Кейт скривилася від цього «ультразвуку».
Чейз голосно загарчав.
– Це ти мені розповідатимеш, хто мені сім'я, а хто ні?! Ти в цьому певна?
Кейт хотіла вже зупинити це «приємне» спілкування. Але тут Чейз додав, вже напрочуд спокійним голосом.
– Знаєш що Лексі. Ти можеш забиратися до біса. Але я тебе попереджаю. Якщо ти ще раз посмієш хоча б просто засмутити Кейт – твоє життя почне розвалюватися, як картковий будиночок. Тому що багато чого в твоєму житті було створено завдяки моєму гарному ставленню до тебе. Геть звідси.
– Чейз, ні… – губи Лексі затремтіли.
– Забирайся з мого будинку! – голосно гаркнув Чейз. – І постарайся зробити так, щоб ми навіть ніде не перетиналися.
Він повернувся до Кейт.
– Вибач, кошеня, це мабуть була погана ідея. Я не хотів, щоб ти нервувала. Йдемо до нашої спальні. – І ігноруючи ще надалі Лексі, потягнув Кейт за собою.
– Чейз, почекай. – кинулася за ними Лексі. Вона виглядала напрочуд переляканою. – Кейт, вибач. Я все вигадала. Поміж нами нічого нема і вже давно. Я просто позаздрила тобі. Чейз, будь ласка…
Кейт зупинилася, подивилася на Чейза, потім на Лексі.
– Для мене твої слова не мають жодного значення. Важливо тільки те, що я вірю Чейзу. – Кейт подивилася в очі свого чоловіку. – Решта для мене абсолютно неважливо. – остання фраза була адресована саме Чейзу.
Він це зрозумів і посміхнувся. Поцілував долоню Кейт. Обійняв за плече і потягнув далі за собою.
– Зачини за собою двері, Лексі. – кинув він не обертаючись.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
