Біжи або кохай - Люсі Лі

- Мене пристібати, — шепотом благаю. 

Подих збився чи то від страху, чи то від шаленого збудження, і мені важко було зараз говорити на видиху. Тому що чоловічі жадібні долоні вже повсюди нишпорили стискаючи, та нагладжуючи моє розпалене тіло. Ці нестримні, ненаситні та безсоромні дотики, доводять до божевілля, змушують відчувати як усередині мене наростає пекельна пожежа жадання.

- Розслабся маленька, я тебе не пристібатиму, якщо ти обіцяєш не тікати від мене, — важко дихаючи хрипить мені на вухо.

- Обіцяю що не буду, всупереч собі, хрипко видихаю. - Якщо ти обіцяєш не робити мені боляче.

- Я не можу цього обіцяти, — приголомшує відповіддю, змушуючи ще більше напружитися. - Інакше гра буде не цікавою. Але я можу обіцяти що нам обом сподобається. Тобі для цього лише треба розслабитися та отримувати задоволення.

- Дуже сумніваюся що в мене вийде, — напружено спостерігаючи за його рухами відповідаю.

Легко сказати, розслабся. Та я тільки від однієї його близькості, від одного владного дотику готова на стіну лізти, згоряти від бажання. І якщо я розслаблюсь, як він просить, то вже не зможу себе контролювати, а мені б цього не хотілось. 

- А ти спробуй, — розстібнувши наручники, шкіриться, продовжуючи робити щось неймовірне з моїм тілом. Змушуючи нетерпляче соватися під цими дотиками. Втрачати контроль. 

Сильні теплі долоні, повільно спускаються вздовж хребта, викликаючи хвилю мурах, повзуть до низу. Мої ноги досі широко розведені, і з'єднати їх в мене немає ніякої можливості. Ця моя неоднозначна, безсоромна поза, сідницями у гору, дає можливість Стасу оглядати всі мої найінтимніші місця. Тільки одна ця думка, зводить з розуму, та розбурхує збентеження.

Але коли за мить я відчуваю дотик владних пальців до свого другого входу, взагалі спалахую.