Шалена жінка та бос-недоумок - Маріанна Аріна
***
Чейзу в ці дні теж було неспокійно. Ні, спочатку він сердився. І не сумнівався в тому, що мав рацію. Не можна дозволяти жінці «перекроювати» себе. Трохи пізніше, коли емоції вщухли, стало сумно. Якби не ця безглузда ідея з «мозкоправом», Кейт би зараз була тут, в його будинку.
Вона якось так органічно вписалася в його особистий простір. Ніколи раніше в його будинку не жила жінка. Це ж його «берлога», недоторканна територія. А тут навіть замислитись не встиг. Страх втратити дитину виявився сильнішим. Спочатку було спокійніше знати, що Кейт постійно під наглядом – його чи Бет. Потім несподівано природним стало, що його вдома зустрічають, ще й з посмішкою та радістю. А якщо Кейт його не зустрічала, то він знаходив її затишно сплячою у його ліжку. Також якось непомітно з’явилася звичка вечеряти разом, проводити вечори, збиратися вранці на роботу, помічаючи її зацікавлені погляди. Будинок несподівано перестав бути порожнім.
Довелося навіть трохи попрацювати «медсестрою» Кейт. Запитали б його ще рік тому, щоб він робив у подібній ситуації, він не замислюючись відповів би, що найняв би доглядальницю, яка робила б уколи. А тут… Навіть не подумав довірити красиві сіднички Кейт комусь іншому.
А що ж тепер? Як могла ця руда бестія так швидко влитися в його світ і тепер створити вакуум, ні, «чорну дірку» своєю відсутністю? Він же не планував у найближчому майбутньому творити сім'ю. То чому ж тепер тут раптом стало порожньо і холодно? Його будинок завжди був для нього оазою затишку. Тут він відпочивав душею і швидко відновлював сили. Він навіть коханок сюди не приводив, оскільки тільки думка, що якась жінка тут ходитиме і чіпатиме його речі, викликала роздратування.
Озирнувся довкола. На тумбочці залишилася книга, яку читала Кейт. На ліжку зайва подушка. У ванній кімнаті – вдвічі більше рушників, ніж потрібно йому. У холодильнику - яблука, які він терпіти не міг, але якими постійно хрумкотіла Кейт.
Спокою не було що в день, що в ночі. Проблемами зі сном Чейз ніколи не страждав. А тут почав досить неспокійно спати. І все тому, що уві сні періодично намагався намацати Кейт поруч із собою. А не виявивши – різко просинався. Психував, прокинувшись вкотре за ніч. А потім не міг довго заснути.
Нерви тріпало ще й те, що він не знав, як вона там. В офісі не з'являлась. Сьюзі сама в нього питала, як Кейт та чому не відповідає на дзвінки. А він нервувався через відсутність інформації про те, чи все із нею добре.
Через деякий час постарався зрозуміти мотиви Кейт і причину, чому вона так наполягала на цій зустрічі. Кейт говорила, що їй стало легше після спілкування із психотерапевтом. Може, і йому стане легше? Адже деякі питання його мучать вже багато років. І сам він із ними не впорався. Тоді виходить, що ідея з «мозкоправом» не така вже й погана? І їхня сварка була абсолютно безглуздою.
Він відчув себе останнім дурнем, схопив ключі від машини та поїхав до неї.
***
- Кейт, що це таке? Чому в тебе вхідні двері не зачинені? – несподіваний окрик Чейза змусив її здригнутися.
Він знайшов її на внутрішньому дворі, загорнуту в плед, сумну, бліду, із синцями під очима.
- Чорт! - різко притягнув до себе і затиснув у «ведмежих» обіймах. - Вибач мені, кошеня. Я дурень. Змучив і тебе, і себе. Пробач. Пробач - Він зацілував її обличчя і знову стиснув в обіймах.
- Ти налякав мене. – придушено пробурмотіла Кейт.
– Пробач, але залишати двері відчиненими – дуже легковажно. А у твоєму становищі – ще й небезпечно. - Чейз потерся підборіддям об її маківку, не випускаючи з кільця своїх рук.
- Деяких і замкнені двері свого часу не зупинили. - Вона спробувала пожартувати, але веселощів у її словах не було. - Що ти тут робиш?
Чейз важко зітхнув.
- Після нашої сварки я багато про що думав. І зрозумів, що розлютився тоді, вважаючи, що ти наступаєш на моє его. Але коли емоції вщухли до мене дійшло, що ти діяла тільки з кращих міркувань.
Кейт мовчала і лише вичікувально дивилася. Він був таким втомленим, навіть замученим, але все одно таким красивим, таким бажаним, рідним. І так хотілося, щоб вони знову налагодили стосунки. Але зараз все залежало лише від нього.
– Я усвідомив, що ти мала рацію. І згоден поспілкуватися з твоїм цим… «мозкоправом».
Вона так сподівалася це почути. І так зрадила в цю мить. Але замість того щоб посміхнутися, не витримала і розплакалася. Все, що накопичилося за цей час, у душі зараз виходило зі сльозами.
– Ну, Кейт. Кошеня моє, заспокойся, будь ласка. Я поруч. Нікуди не піду і тебе більше не відпущу. - Він посадив її собі на коліна, гладив по голові і заспокоював наче дитину.
А Кейт ткнулася носом йому в шию і вдихала його запах, за яким скучила.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
