Полонянка вовчої зграї - Марина Сніжна

– Якщо хоча б спробуєш чинити опір, я забуду про свою обіцянку, – увірвався в затьмарену свідомість гуркітливий голос.

Зціпивши зуби, кинула на нього черговий злий погляд. Клятий альфа!

Наступної миті все тіло вибухнуло від бурі відчуттів. Його нахабні пальці ковзнули до мого жіночого єства. Я зробила інстинктивну спробу припинити це і зімкнути коліна. Альфа знову розвів їх в сторону, легко придушуючи опір.

– Не смій їх знову зводити, – хрипко видихнув він мені у вухо, продовжуючи сидіти на краю ванної і творити з моїм тілом все, що заманеться.

– Ненавиджу тебе, Яров!

Ой, як не сподобався мені власний уривчастий, схвильований голос! Краще вже замовкнути, щоб не видавати того, що зі мною відбувається.